Яскравою ілюстрацією такої ситуації є середня школа 1?2 ступенів у селі Кривець Богородчанського району. Як і більшість проблемних шкіл, залишилася вона в спадок від СРСР. Самому приміщенню цієї школи вже близько ста років, колись це була господарка місцевого дяка, таким чином школа являє собою п’ять невеликих будов, найновішу з яких звели у 1964 році. Зараз у 12 класах цієї школи навчаються у дві зміни 246 дітей та працюють 34 вчителі.
Мова про будівництво нового шкільного приміщення ведеться давно і з боку вчителів, і з боку батьків. На початку цього навчального року ситуація досягла свого піку, батьки, не вірячи в численні обіцянки про нову чудову школу, першого вересня попросту не пустили дітей на навчання, додала жару також постанова санстанції, згідно з якою декілька класів, уражених грибковою інфекцією, визнали непридатними для перебування у них дітей. Таким чином свято першого дзвоника у Кривці перетворилося на демонстрацію протесту батьків. Проте, за словами директора школи Ірини Климишин, вчителі навчальний процес не припинили, і проводили уроки, незважаючи на те, скільки дітей прийшли до школи.
Історія будівництва нової школи для Кривця довга і заплутана. Найбільшим досягненням батьківського комітету та вчительського колективу до цієї осені було зведення фундаменту під нову школу три роки тому. Тоді головою Богородчанської районної держадміністрації був Тарас Парфан, саме він ініціював початок будівництва школи за рахунок коштів районного бюджету, проте їх вистачило тільки на розробку проекту та будівництво фундаменту. За словами начальника богородчанського відділу освіти Івана Драгомирецького, всі ці три роки вони подавали заявку на виділення коштів з державного бюджету на будівництво цієї школи, проте тоді першочерговим завданням було завершення будівництва раніше розпочатих шкіл.
Ситуація із заявками, батьківськими протестами та вчительськими зверненнями тяглася б напевно довго, якби не повінь. Стихійне лихо в контексті відбудови шкільних приміщень набирає на заході доволі позитивного значення, тому що не знати, чи ще довго найвищі посадові особи країни не звертали б увагу на звичайні сільські школи і їхні банальні проблеми, якби не паводок, який скликав на Західну Україну весь політичний бомонд. Під час свого візиту прем’єр наказала скласти перелік усіх закладів освіти в потерпілих від повені районах, а також кошториси на їхню відбудову та реставрацію. Кошториси і списки в обласному управління освіти, за словами його начальники Зінаїди Болюк, підготували цього тижня, тепер вони чекають свого затвердження на державному рівні. Кривецька школа також у тих списках, чекає на кошти, адже поки що там ведеться будівництво за рахунок бюджету районної ради, який становить 200 тис. гривень, а проект школи вимагає — 22 млн. Будемо сподіватися, що серед сучасних політичних феєрій, в Києві таки затвердять подані кошториси і виділять кошти, щоб діти все ж таки навчалися в нормальному придатному для перебування приміщенні.
Що ж до тих шкіл, стан яких не надто відрізняється від Кривецької, але які не потрапили в зону підтоплення, їм доведеться чекати чи то на те, доки до них не прийде вода, чи доки у нашій державі не зміниться ситуація зі ставленням до закладів освіти. Хоча реальніше все ж таки діждатися першого.
Comments are closed.