Народжене в неті
Nайвідоміша книжка про кохання, яке народилося в неті, належить перу польського письменника Януша Вишневсього і має назву «Самотність в мережі». Розвиток сюжету розпочинається з того, що головному героєві в аську приходить повідомлення від невідомої жінки, яка просить її вислухати. З історій, які не раз доводилося чути від друзів та знайомих, механізм знайомства по асьці у нашому житті не надто відмінний. Комусь десь стає просто сумно, хтось десь відчуває порожнечу, і в того когось на компі встановлена програмка ICQ, назва якої в перекладі означає «Я шукаю тебе».
Від LordInferno до Katrin прийшло повідомлення: «Привіт, як справи?» Якби вона в цю хвилину не нудьгувала, то найімовірніше проігнорила б його як простого спамера. Вона відписала: «Привіт, я сумую». Так почалася їхня переписка. Зараз вони обоє зізнаються, що це повідомлення дало кожному з них людину, котра стала найближчою, і хоча в той час в них обох були стосунки в реальному житті, нетівське знайомство стало набагато важливішим і… щасливішим, хоча для рідкісних зустрічей їм доводиться перетинати кілька кордонів.
Замок з піску
Kазав Альбер Камю: «Не бути коханим — всього лиш невдача, не кохати — ось нещастя». Покохати когось у віртуальному світі — легко. Там ніхто не сприймається як реальна людина зі всіма притаманними їй недоліками.
Олександр в житті був дуже сором’язливим і просто познайомитися з дівчиною для нього було з розділу фантастики. Проте в чаті він був магнетичним Volandом, який вміє спілкуватися з дівчатами. У тому ж чаті він познайомився з харизматичною Lilu. Один про одного вони витворили уявлення, яке відповідало їхнім нікам і стилям розмови. Пересилали «вітання», одразу після введення паролів, смайлики-поцілунки, смайлики?сльози при прощанні. Розказували про музику, яку люблять, книжки, якими зачитуються. Потім розмови перейшли до інтимніших деталей: які в неї вуста, чи відчуває вона тремтіння, коли торкнутися до її вушка, врешті, в чому вона сьогодні вдягнена. Вони, які і більшість віртуальних закоханих, зізнаються, що справи заходять й набагато далі. Їхня історія мала щасливий кінець. Вона в реалі виявилася такою ж сором’язливою. І колишні нетівські коханці після піврічного курсування по маршруту Франик — Харків, одружилися і переїхали до її рідного міста.
Чи вистоїть замок
Спілкуючись в мережі, й справді можна дізнатися про людину набагато більше, ніж при живому спілкуванні. Бо в мережі розказувати правду не страшно, боятися нічого, бути відкритим і справжнім — легко.
Проте рано чи пізно прийде повідомлення: «Вишли фотку». Спочатку можна шукати відмовки, та їхній запас не безкінечний. Оля справді була впевнена, що стосунки в асі з хлопцем під ніком Kiber це те єдине й чисте. Вона зажди не любила свого відображення в дзеркалі. Проте він видавався такою людиною, для якої зовнішність не стоїть на першому місці. Фотографію вислала. Спитала, що він думає.
Він відписав, що йому сподобалося, для нього вона найкрасивіша. Той вечір видався Олі найщасливішим в житті. Проте наступного дня вона не знайшла його в своєму списку контактів, він сам себе видалив. Інколи замки з піску не витримують хвиль реальності.
Реал — ворог?
Zустріч в реалі неуникна. Не важливо, скільки уже тривають стосунки в мережі, тиждень, місяць чи кілька років. Просто колись замиготить повідомлення: «Давай зустрінемося». Зустріч може стати як холодним душем, так і прибуттям корабля з червоними вітрилами.
Після першої зустрічі подальший розвиток стосунків безповоротно переходить в режим «реал». Мережа залишається тільки одним із засобів спілкування. Що буде в реалі з коханням, яке народилося в неті, передбачити так само важко, як і розвиток стосунків, розпочатих більш звично. Проте над питанням, що є більш звичним у нашому світі новітніх технологій, також варто задуматися.
Якби то не було, у кожного кохання своя історія. І як у віртуальному світі, так і в реальному, вони розвиваються і закінчуються по-різному, так само є біль і розчарування, так само є щастя і посмішки?смайли. Впевненими можна бути в одному — «с@мотності в мережі. net»
Comments are closed.