Політика

Quo vadis*, Україно?

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr

Чейні приїхав дуже «вчасно» — саме в розпал кризи, яка уже більше тижня лихоманить український політичний бомонд. Тому усі його слова набули ще більш обережного змісту.

«Союзники на саміті в Бухаресті заявили про те, що Україна буде членом НАТО. Ця заява залишається в силі», — сказав віце-президент США після зустрічі з В.?Ющенком.

«Українці мають право на вибір, чи хочуть вони бути в структурі НАТО, а НАТО має право запросити Україну у свою структуру. Коли ми будемо бачити, що ви вже готові і коли для цього прийде час», — додав Чейні. Останні його слова прозвучали вже аж занадто необнадійливо.

Цікава річ — після порівняння заяв, які зробили у Києві Схеффер, Меркель та Чейні, стає ясно — їхній зміст фактично ідентичний, але форма, звичайно, різна, залежно від тієї політичної кон’юнктури, в якій ці заяви робилися.

В принципі ми апріорі не можемо почути щось інше. Судіть самі — як альянсу вирішувати конкретні питання про вступ України, якщо щодо євроатлантичних перспектив країни немає консолідованої позиції навіть у вищої політичної еліти: Президент — за, прем’єр — офіційно уникає цієї теми, головний опозиціонер  — проти.

Не секрет, що у Європи відкриті очі та вуха. Там уважно стежать за тим, що діється у нас, і роблять відповідні висновки, що потім відображається на характері двосторонніх відносин.

Зокрема, занепокоєння останніми подіями в Києві висловив верховний представник ЄС з питань зовнішньої політики й політики безпеки Хав’єр Солана. З його слів, ЄС сподівається, що урядову кризу вдасться подолати, а президент Віктор Ющенко та прем’єр Юлія Тимошенко врешті-решт зможуть домовитися між собою.

Резонансну заяву в інтерв’ю одному з вітчизняних інформагентств зробив минулого тижня європейський дипломат, який побажав залишитися ненезваним. За його словами, останні події в Україні стали причиною того, що надання європейської перспективи новій посиленій угоді Україна — ЄС заблоковано.

Він уточнив, що саме розвал демократичної коаліції став причиною того, що переговорні позиції України «різко погіршилися», а позиції групи країн — супротивників надання Україні чіткої перспективи членства в ЄС — «різко покращилися».

Очевидно, що країну, в якій політичний процес постійно знаходиться у стані конфліктності, еліта дискредитує себе, країну з нестабільною економікою, загрозою виникнення етнічних конфліктів та ще й з Росією під боком справді ніхто не наважиться взяти в ЄС чи в НАТО.

Тому не все залежить від Європи чи США і не треба на них постійно нарікати. Пора вже нашим лідерам це чітко усвідомити, перестати заганяти країну в глухий кут та своїми діями позбавляти нас європейських та євроатлантичних перспектив. І заодно не зайве їм згадати, чим закінчилася відома байка класика про лебедя, рака та щуку. Як би не вийшло так само…

*quo vadis? — (з лат.) — куди прямуєш?