Ранок був добрим. Біля розвилок, напевно ще з ночі, сумували даішники. Один із них спав, сидячи на лаві, при дорозі від КПП Карпатського національного природного парку до турбази «Заросляк» під Говерлою. В людей, які проїжджали мимо в автобусі, це видовище викликало дружній сміх. Лише хтось із жінок припустив: «А раптом в людини серце схопило?». Відповідь не забарилася: «Звідки воно у даішника — серце!». От, не любить наш народ ДАІ. Чомусь.

Автобуси, бусики, легковики зупинялися біля «Заросляка». Люди роздивлялися довкола, ходили до місцевого сувенірного ринку, пили каву, нахвалювали ранкове гірське повітря. Синє небо та яскраве сонце обіцяли погоду. Старші груп відлучалися та через деякий час приносили пакети з одягом. У комплекті можна було знайти: футболку, бейсболку, шалик, косинку, дощовик, куртку. Усе з новим‑старим логотипом «Нашої України» — сонечком. Згодом майже всі стали помаранчевими. До виходу Віктора Ющенка народ розважали концертом юних виконавців, які старанно намагалися завести публіку та вперто «не бачили рук».

Промова Президента була корот-шою за очікування, втім, доволі змістовною, можна сказати, душевною. Він згадав суверенітет, князів, гетьманів, героїв Крут, бійців УПА, економічні здобутки, свободу слова, досягнення та поразки. Про головне сказав вкінці: «Тут я хочу офіційно оголосити, що я йду на вибори Президента України у січні 2010 року. І, що не менш важливо, — ми з вами переможемо. Як перемогли у 2002 році, перемогли у 2004 році. Бо ми разом. І нас багато. І нас не подолати». В останній фразі Ющенко зробив доречну паузу, дозволив публіці йому допомогти та закінчив речення разом з усіма. Потім власноруч намалював велике «нашоукраїнське сонечко» на заднику сцени й зібрався на вершину.

На відміну від попередніх масових сходжень, цього разу, принаймні, не було жіночок на каблуках. Утім, більшість досі ставиться до підйому на Говерлу як до прогулянки в міському парку. Хоч і в кросівках, але воду з собою не беруть, а дощовики залишають в автобусах. Бо скільки ж там іти?!

А йти є куди. Про те, що виліз-ти на 2061 метр у сорокаградусну спеку є нелегкою задачею, люди дізнавалися доволі швидко. Дехто, піднявши очі вже на виході з лісу. Інші, особливо з дітьми, повер-талися, не доходячи до Малої Говерли. І це також було непросто, бо їм назустріч вузькою стежкою піднімалися тисячі нових «підкорювачів». Добре, що люди ввічливо пропускали одне одного.

Масове сходження дуже відріз-няється від звичайних підйомів. Зазвичай ти просто знаходиш свій темп, стабілізуєш дихання та спокійно йдеш нагору, не намагаючись бити рекорди. Можна перепочити прямо на стежці, повернутися, помилуватися краєвидами. А коли однією стежкою, щільно, носом у спину, просувається маса народу, все відбувається по‑іншому.

От мимо, лякаючи «колег» наполегливістю та важким диханням, проскакав юнак з голим торсом. Через сотню метрів зустрічаємо його біля стежки. Лежить, слухає голосну музику з мобільника — заряджається, напевно. Через пару хвилин знову «пролітає» мимо. Так зустрічалися декілька разів, не побачились лише на вершині…

Спокійно, перегукуючись між собою, піднімаються два дуже немолодих чоловіки зі Львівщини. Хвалять одне одного: «А ти ще ого-го!». Дуже важко, але вперто й якось агресивно весело йдуть дебелі російськомовні жінки: «Если б знала, в жизни не полезла бы! А теперь уже все — назад дороги нет».

На Малій Говерлі більшість зупиняється перепочити. Фотографують краєвиди, фотографуються самі. Хтось підходить до намету МНС, просить води чи таблетку від головного болю. Спекотно. Дуже. Трохи збоку стоїть гелікоптер. «Це Ющенко прилетів?», — питають люди. «Ні, це, якщо потрібно буде когось швидко доставити до лікарні», — відповідають рятувальники.

Під хмарами

На вершині одночасно зібралося зо дві тисячі осіб. Усі чекали Ющенка, який з охороною, губернаторами, депутатами піднімався іншим, крутішим, але коротшим шляхом. Люди захлинаючись пили воду (в кого ще лишилася чи, взагалі, була), радісно телефонували близьким: «Юрко, ти де? А я на Говерлі стою!». Фотографувалися групами, областями: «Петрович, іди швидше — усі чекають».

З боку Закарпаття та над горою Гомул висіли дві сірі стіни дощу. «Навіщо це людоньки граються? — сказав хтось із рятувальників Говерлянського ГОРП. — Як вдарить зараз, усім капець буде. Тікати треба». У гучномовець попросили відключити мобільні телефони, щоби можлива блискавка не знайшла когось на горі. Але більшість не звернули на це уваги. Після грому хтось поруч згадав прем’єра: «То Юля на кареті під’їжджає». Посміялися.

Президента зустріли голос-ними криками. Гімн. Промова. Потім Ющенко роздавав автографи. Усім, хто зумів до нього пробитися. Бо охочих вистачало. Охорона, взявшись за руки, натужно стримувала натовп. Люди піднімали над головами фотоапарати, намагалися зазнимкувати Президента.

Наймудріші потрохи забиралися з гори. Бо спускатися в людській масі ще важче, ніж підніматись. Найоптимістичніші галасливо «пили сто грам». В основ-

ному за Україну, за Карпати.

Екологія

На вершині Говерли голову Івано-Франківської ОДА Миколу Палійчука спитали про лист «від гуцулів» з протестом проти цього сходження. Він назвав його провокацією. Сказав, що телефонував підписантам, і жоден із них не підтвердив свою участь. «Може то були представники Закарпаття, — сказав губернатор. — То нехай дивляться за своєю стороною. А сходження відбувалося з Івано-Франківщини, і тут усе прибрано. Крім того, акція є екологічною — кожен міг отримати пакет і винести сміття, яке б побачив по дорозі».

Справді, сміття на Говерлі майже не було видно. Перед сход-женням Карпатський національний парк вивіз його три вантажівки. Може хтось із учас-

ників суботньої акції також виносив непотріб — «Репортер» таких не побачив. Крім того, ГО «Народний антикризовий спротив» і «Громадянська позиція» наступного дня також прибирали гору. Стверджують, що винесли шість мішків.

Отже, масові сходження — це добре чи погано? Якщо не смітити чи регулярно прибирати, то вони точно не потрібні. А якщо тільки таким чином можна вичистити наші гори? І тут виникає абсолютно дурна на перший погляд думка: хто би потягнув регіоналів Януковича на озеро Бребенескул? Чи бютівців на Піп Іван? Роботи вистачить усім. І без сміття не випускати.

 

Для забезпечення безпеки людей під час масового сходження на Говерлу 18 липня залучались: 94 працівники підрозділів ГУ МНС в області та дев’ять одиниць техніки; 22 медичних працівника та сім одиниць техніки; 19 осіб Івано-Франківського ГПРЗ МНС та чотири одиниці техніки; 411 працівників УМВС та 35 одиниць техніки. З числа працівників і службовців на території бази «Заросляк» та на горі Говерла було сформовано оперативний штаб та 12 рятувальних постів.

Загалом біля підніжжя гори було зареєстровано 4011 чоловік, у сходженні на Говерлу з боку Івано-Франківської області взяли участь 3765 осіб. За інформацією оперативного штабу, під час сходження на гору за медичною допомогою звернулися 98 людей (здебільшого головний біль, погане самопочуття). Із них отримали травми — шість осіб. Потерпілим надали першу долікарську допомогу, від госпіталізації вони відмовились. Мешканця Одеської області (65 років) з підозрою на інфаркт госпіталізовано в облас-ний кардіодиспансер м. Івано-Франківськ. 

 

Читайте Репортер у Google News