Політика

Ліки від «хорошого настрою»

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr

 

Обов’язкове лікування

Ми вже віддавна слухаємо про те, що Верховна Рада прийме закон про обов’язкове лікування від алкоголізму. Однак поки що все це тільки на слуху. Якщо цей закон врешті приймуть, то обов’язкове лікування буде покладене на наркологів, на відміну від того, що раніше це рішення мали право приймати родичі, колеги, органи МВС тощо.

Механізм виглядатиме доволі просто: лікуватися чи не лікуватися буде вирішувати суд. Саме його вирок зобов’язуватиме алкоголіка пройти лікування і принести відповідний документ про те, що він його пройшов. Якщо він такого документа не принесе або ухилятиметься від лікування, то в силу вступатиме покарання за невиконання рішення суду. Поки що достоту невідомо, яке це буде покарання, може, й кримінальне.

Як розповідає головний лікар обласного наркологічного диспансеру Валерій Скопич, всі примусові і обов’язкові форми лікування завжди були безкоштовні. Спершу лікарі оглядають пацієнта, далі — визначають форму лікування, час, етапи і заклад для лікування для кожного конкретного хворого. Ще далі — розписується програма лікування.

В тимчасових галузевих уніфікованих стандартах медичних технологій діагностико-лікувального процесу стаціонарної допомоги є розділ №?9 «наркологія», де розписано процес лікування. Відтак кожен діагноз шифрується в рубриках. Є велика кількість фізичних станів, які можуть бути в хворого, саме тому згідно з шифром розписано, які до нього мають застосовуватися заходи.

Тобто: такий?то профілактичний, діагностичний, лікувальний та реабілітаційний комплекси, середня тривалість лікування і його ефект. Профілактичних комплексів є три, діагностичних — сім, лікувальних — 24, реабілітаційних — шість. До лікувального комплексу входять антидепресанти, масаж, дихальна гімнастика, вправи, кінезіотерапія тощо.

 

«Підшивання»

Спершу слід зауважити, що як підшивання, так і кодування — це народні назви. І, насправді, підшиванням прийнято називати введення в організм 10 капсул «Дисульфіраму», але не через рот, м’яз чи вену, а шляхом підшивання в м’яз. Його випускають як вітчизняні промисловці, так і поляки, французи, голландці.
Цей препарат блокує розпад алкоголю на такій фазі, коли він проходить перетворення з одного виду вуглеводнів в інші і утворюється так звана оцтова кислота, яка накопичується в організмі. Це може викликати параліч капілярів, зупинку дихання, набряк головного мозку, нудоту, «стрибки» тиску, може навіть настати летальний випадок.

«Ми даємо можливість хворим вибрати цей метод. І вони погод­жуються на це добровільно. Смерть може настати й одразу, у випадку слабкого серця чи великої концентрації в крові алкоголю. Перед цим хворі мають бути проліковані медикаментозно, щоб у них не було потягу до спиртного. А підшивка тільки завершує лікування. Насправді, є багато обмежень, наприклад, деградація особи. Пацієнтів ми попереджаємо і беремо розписку про те, що їм роз’яснено механізм, повідомлено про наслідки і т.?д.», — зазначає В.?Скопич.

Також він зауважує, що алкоголь — це речовина, яка дає людині позитивні емоції. А природний механізм для отримання позитивних емоцій зникає. Якщо ж в людини забирають цю речовину, то вона перебуває в депресії. Ця ностальгія і розлука зі спиртним приводить його до такого стану, коли падає настрій, все валиться з рук, людина стає подразливою і не дуже врівноваженою.

Медики називають цей стан загальним психоемоційним дис­комфортом. Тому в такій ситуації людина під час пропозицій вжити алкоголь одразу погоджується, адже все його внутрішнє бажання підсвідомо налаштоване на те, щоб покращити цей стан. Саме тому лікарі приписують антидепресанти, які знімають депресію. Ці ліки відновлюють емоції через природні механізми — отримувати радість від інших речей шляхом розваги, захоплення чимось іншим.

 

«Кодування»

Слід зазначити, що державний стандарт лікування від алкоголізму не передбачає ніякого кодування. Цей метод більше пов’язаний з народною медициною, а якщо говорити більш науково, то — зі стресотерапією.

Перший етап — людина має не пити добровільно не менше одного місяця. Тільки тоді вона може йти до спеціаліста, який вміє «закодовувати», і пройти спеціальний курс по освоєнню цього методу. В Івано-Франківську таких є всього лише три особи. Вони офіційно пройшли навчання у Олександра Довженка.

Фахівці мусять оглянути хворого: спитати, чому він вибрав саме цей метод і що він про нього знає. Дуже важливо для лікаря довідатися, наскільки хворий шанує своє здоров’я чи життя, адже може трапитися й таке, що замість хворого на алкоголізм перед ним стоїть самогубця, який хоче отаким чином покінчити життя. «Ми повинні поставити йому правильний діагноз, бо метод Довженка класично не дозволяє кодувати хворих в кінцевій стадії алкоголізму, коли людина не критично до себе відноситься і їй байдуже. Та й цей метод не буде діяти. Чому цей хворий має компрометувати весь метод?», — розповідає Валерій Спопич.

Це метод груповий, тому його можна проходити тільки, якщо назбирається відповідна кількість людей. Групу збирають в окремому приміщенні на три дні, де їм розказують, що таке алкоголізм, його прояви та наслідки. Розповідають про рівень свідомості. А завершується це своєрідне навчання актом кодування. Щоправда, це можна назвати ще й навіюванням, хоча варто наголосити, що це навіювання має дуже велику силу.

Це відбувається приблизно так: психотерапевт в окремій кімнаті з пацієнтом робить певні маніпуляції, натискуючи певні корінці нервів на обличчі, заливає в його ротову порожнину речовину і «закодовує» пацієнта на певний час. Все залежить від того, який термін він хворий. Після цього тому заборонено вживати будь-який алкоголь. Однак в цьому є свої позитивні сторони — пацієнт може за власним бажанням через певний час «розкодуватися» в того ж лікаря.

Слід також зауважити, що на сьогоднішній день дуже багато спеціалістів зробили різні модифікації цього кодування. Це може бути навіть введення ін’єкції в вену на базі нікотинової кислоти. Насправді пацієнт чутливо реагує на точку відліку, тобто ту мить, коли йому кажуть: з цього моменту ти не будеш пити.

 

«Пропротен-100»

Є й інші методи, якими користуються хворі на алкоголізм. Адже більшість нашого населення дивиться телевізор, відтак ледь не щодня ми мимоволі потрапляємо на рекламні ролики, для прикладу «Пропротену-100». Цей засіб, як йдеться в рекламі, ще й як помічний.

Щоправда, лікарі вважають його не дуже методом. Адже наркологія потребує звичайної спеціалізованої терапії. Відтак лікарі повинні знайти корені захворювання. А це на 3?4?% може бути генетичним фактором, а все решта — це звичаї та традиції, в яких людина виховується, особливості, зумовлені професією і т.?д.

На жаль, ці ліки продаються вільно, без жодних обмежень. В.?Скопич зауважує, що бачив декілька прикладів, коли пацієнти кажуть, що чують полегшення, вживаючи цей препарат, вже через три години. Тому він вважає, що це пов’язано з тим, яка установка в хворого на цей препарат. Тому й виглядає так, що людина, яка хоче вилікуватися, — може вилікуватися, а та, яка не хоче, — не виліковується.

Однак, ці ліки не можуть допомогти абсолютно у всьому, наприклад, вони не покращать сон і не «вб’ють» остаточне бажання вживати алкоголь. В цьому препараті принцип більше гомеопатичний. Тому він діє тонко, на передачу імпульсу з одної мембрани на іншу. Це полегшує настрій хворого, вирівнює його думки, але тоді, коли він не п’є.

Хоча в рекламі йдеться й про те, що велика доза може вивести із запою. Це стверджувати важко, можливо, колись були і такі дослідження. Зрештою, цей препарат не є шкідливим чи не небезпечним. Тому й продається без рецепта.

 

«Цілительство»

Бабусі та дідусі, які знімають вінок безшлюб’я, зливають на віск, передбачають майбутнє, знімають порчу чи вроки, ставлять захист від темних сил і разом з тим лікують від алкоголю, існують вже давно. Їм або вірять повноцінно і повністю, або не вірять взагалі. Тому в цьому випадку треба говорити не про їхню реальну допомогу, а про реальну віру того, хто лікується.

Адже є маса випадків, коли хворий не звертається до лікарів, фахівців чи цілителів, а виходить з запою самотужки. Бо все це, як ми вже писали вище, залежить від установки самого хворого. І аж ніяк не установки його родичів, друзів чи колег.

Цілительство відокремлено від медицини. Хоча лікарі не відчувають до них агресії, як до тих, які відбирають в них хліб, теж заробляючи на цьому гроші. Однак, медики так достоту і не можуть сказати, що допомогло в конкретному випадку — ворожка-цілителька чи самоусвідомлення пацієнта.

Зрештою, так як і те ж «кодування», яке й спрацьовує вже на останньому етапі. Однак, за власним бажанням. Лікарі, на відміну від цілителів, проходять з хворими всі етапи: від того, щоб він визнав себе алкоголіком, до цілковитого одужання.

 

Соціальний аспект

Оскільки справжнє лікування від алкоголізму можливе тільки у випадку повноцінного бажання вилікуватися, то відповідно постає питання: навіщо ж тоді вводити в законодавство закон про обов’язкове лікування від алкоголізму? Адже якщо хворий сам не вирішить для себе, що йому треба лікуватися, то він і не вилікується. Все це, як розповідає Валерій Скопич, все ж таки має свій сенс.

За його словами, обов’язкове лікування робиться не заради людини, яка вживає алкоголь, а заради тих, які живуть поряд з цією людиною, щодня бачать його проблеми і страждають від його алкоголізму. Відтак причиною обов’язкового лікування є соціальний аспект.

Зрештою обов’язкове лікування так чи інакше завжди є невеликим шансом на оздоровлення. З іншого боку — таке лікування є позитивним і через те, що нехай на невизначений період, але людина все одно не п’є, а отже дає своїм близьким на певний період спокій. А це, погодьтеся, все одно краще, ніж пити постійно.

 

P. S. І останнє: близькі повинні пам’ятати, що будь-яке щасливе лікування та оздоровлення є всього лише ремісією. Хронічні хвороби залишаються з нами назавжди.