Програма
На комплексну програму профілактики злочинності в Івано-Франківську на 2009 рік депутати виділили з міського бюджету 362 тис. грн. Цей документ включає дев’ять програм, серед яких є робота органів внутрішніх справ, пожежників, громадських формувань, військової частини 1241, судів, військового комісаріату, прокуратури тощо. Вже на наступній черговій сесії депутати зможуть її підтримати. Щоправда, підозрюємо, що перед тим, як проголосувати, вони довго вирішуватимуть: бути чи не бути?
Натомість, левова частка фінансування припадає на громадське формування з охорони громадського порядку міста Івано-Франківська «Штаб» з профілактики злочинності та забезпечення громадського порядку в місті. Сюди передбачено виділити 242 тис. 700 грн. Ще 120 тис. грн. — на решту структур, як ми вже писали раніше, депутати «забрали» з управління ЖКГ та «скинулися» по тисячі з депутатського фонду.
Може, це далеко не всім відомо, але в Івано-Франківську наразі є 16 штабів, в яких на постійній основі (і на мінімальній зарплаті) працюють начальники громадських формувань. Десять пунктів знаходиться в місті, п’ять — по приміських селах, ще один — центральний.
Начальник «Штабу» Петро Павлюк зауважує, що саме начальники громадських пунктів охорони правопорядку (ГПОП) проводять роботу на підприємствах та організаціях, де і залучають людей. Згідно з законодавством їх можна залучати по місцю роботи, навчання та проживання. Відтак нині в місті зареєстровано 59 громадських формувань, в яких працює 1029 громадських помічників. Єдине чим вони відрізняються від пересічних громадян — на їх руці висить жовто-блакитна пов’язка.
«Що вони роблять?»
Приблизно так звучало запитання, яке задали члени виконкому начальнику відділу з питань діяльності правоохоронних органів оборонної та мобілізаційної роботи Богдану Маланюку. Одні казали, що жодного разу в житті не бачили «живого» громадського помічника, інші, взагалі пропонували залучати їх до роботи в ЖЕО (там, як всім давно відомо, бракує рук). Мовляв, і так нічого не роблять. Це ще нічого. Члени виконкому бодай знають, що вони є. А «Репортер», скажімо, тільки на виконкомі й довідався про їх існування. Є ще одна причина спитати в цієї структури: що вона робить? — 16 приміщень, на які, певне, не один вже кинув оком.
Щоправда, Богдан Маланюк, який трохи більше знайомий з роботою ГПОП, стверджує зворотне. За його словами, люди, котрі працюють лише на ентузіазмі, знаково допомагають профілактиці злочинності, роблять рейди, беруть участь в акціях міста чи то політичних, чи то святкових. Інша справа, що працювати вони можуть лише з працівником міліції. Та й то в неробочий час.
Петро Павлюк, до речі, зауважує, що ці люди дуже потрібні, особливо при затриманні наркоманів. Адже прості пересічні люди зазвичай не хочуть «встрявати», українці ж бо дуже добре засвоїли приказку «Моя хата з краю». А громадські помічники цю функцію беруть на себе. «Як правило, з наркоманами ніхто не хоче зв’язуватися. Бо нині засвідчиш, а потім можна мати проблеми», — зауважує Павлюк.
«Робота дійсно є, — каже він. — Але якби ставлення керівників установ було кращим, і вони розуміли, що це треба, то можна було б зробити більше. Це якщо брати досвід ще радянської системи, коли виходило по 20 чоловік тільки на один пункт. Я сам працював і знаю про їх користь в плані профілактики злочинності та правопорядку». Нині, за словами Петра Павлюка, все змінилося, бо кожне підприємство зараз має свою охорону, яка підтримує порядок, а порядок в місті — вже не їх клопіт.
Залучати, але як?
Є люди, які потерпіли від злочинності на вулиці (або їх рідні), і щоб такого не сталося в майбутньому, вони усвідомлюють — хтось це має робити. Відтак зважуються на цю роботу. За це законодавство передбачає можливість кількох пільг.
Пільга перша: Щороку до чергової відпустки керівник може дати підлеглому, який працює у ГПОП, до п’яти додаткових днів.
Пільга друга: Ці люди мають право на те, щоб придбати та носити зброю під час охорони громадського порядку. Це засіб самооборони травматичної дії (пістолети з гумовими кулями).
Пільга третя, мало поширена: керівник, приміром, заводу наприкінці року може дати грошову премію.
«Важко їх залучати, тому що ця робота безкоштовна, якби за це платилися гроші, то було б без проблем. За Союзу було ДНД, і так все лишилося. Але тоді було інакше мислення та економічні відносини», — розповідає Петро Павлюк про те, що й пільги не допомагають.
До речі, до цієї роботи залучаються як жінки, так і чоловіки. Єдиними умовами, які стоять перед добровольцями, є повноліття та відсутність судимості за умисні злочини. Відтак кожен бажаючий має право прийти, написати заяву та вступити до такого громадського формування. «Що більше ми залучимо людей, то краще», — наголошує начальник «Штабу».
Щоправда, законодавство навіть гіпотетично не подумало перевірити психологічний стан таких добровольців. Відтак ці люди зовсім не проходять відбір. Їхню персону перевіряють тільки тоді, коли є сумнів…
Comments are closed.