Тонкощі вибору
Діти, особливо першокласники, ставляться до вибору майбутніх приладь з ентузіазмом – їм це нагадує гру. Ну, а для батьків день закупок – завше морока. Та не треба підганяти чадо з вибором. Головне пам’ятати – перше не завжди краще. Олівці, ластики, стругачки – дрібниці лише для вас. Те, що ви виберете сьогодні, буде оточувати школяра щодня. Усі ці «прибамбаси» певним чином формують у дітей естетичні смаки. Крім того, якість канцелярії впливає ще й на здоров’я.
Вибирати слід ретельно. Найважливіше це – зошити й ручка. Галина Лещук, начальник торгового відділу з продажу канцтоварів фірми «Франко-Пак», вважає: «Ручка має бути класичною, однотонною. Яскраві узори відволікатимуть увагу її власника і сусідів. А ще важлива ергономіка – учень має писати, а не думати, як би то цю товсту ручку обхопити пальчиками, та ще й втримати». Кульковою чи чорнильною писатиме школяр – визначатиме перший вчитель.
«Щодо паперу у зошитах, то він має бути гладким і білим, без сторонніх вкраплень – залишків деревини, волокон, темних плям. Клітинки чи лінії – чіткими та контрастними, бажано блакитного, фіолетового та сірого кольорів», – каже пані Галина. Таким чином малюк не напружуватиме зір, аби потрапити у клітинку.
Ще одна важлива деталь в арсеналі школяра – пенал, він тримає все вкупі. Пенали бувають з наповненням і порожні. Краще придбайте останній і самі докладіть туди усе потрібне, щоб не сумніватися в якості. Вибираючи решту приладдя, намагайтесь зважати на дрібниці. Наприклад, клей купуйте твердий – олівцем. Він точно не розіллється і не зіпсує усе в портфелі. А надто яскраві акварельні фарби запросто можуть виявитись токсичними…
Коли вже все купили, то подумайте про головне – ранець. Носити доведеться таки багато, а хребет у дитини лише розвивається. Тому не шкодуйте грошей – беріть ортопедичний. Позаяк його тверда спинка оптимально розподіляє навантаження на хребет. Ширина ранця не повинна перевищувати ширину плечей дитини. Слідкуйте, щоб він не опускався нижче попереку, а розташовувався прямо на спині дитини.
Базар – не ярмарок
Нині є дивна тенденція: на базарах продавці нудьгують, а в магазини не протиснешся.
«На ринку може й дешевше, але я хочу, щоб у мого сина були добротні речі. Я не люблю китайське, бо воно недовговічне, – каже молода мама Вікторія. – А цей пенал купую вдруге (перший Олесь загубив), він йому три роки служив і не розлізся».
В народі побутує стереотип, що на базарі дешевше. Ціни на базарі та в крамницях справді відрізняються. Втім, часто на користь магазинів. До прикладу, на базарі вітчизняний зошит на 12 аркушів коштує 1,50 грн., а в одному із центральних магазинів – 1,25 грн. Натомість, усі продавці зізнаються: «Якщо чесно, то цього року ціни таки виросли. Наприклад, цей записник за 16 грн. торік можна було придбати за 12‑13». Зростання цін пов’язують із курсом долара. Де справ-ді може виявитись дешевше – то це на гуртівнях. Щоправда, й там кажуть, що в порівнянні з минулорічними ціни виросли на 30‑50 %.
Покупці теж відчувають різницю. «Того року я витратила 500 грн. на приладдя дочці, разом з ранцем, – каже покупець пані Оксана. – А щойно лише добротний ортопедичний ранець для молодшого купила за 400, думаю, все разом до 800 дотягне. Всюди ціни різні. Шукаю де дешевше».
Форма – окрема історія
З одним лише набитим ранцем дитина в школу не піде – її треба у щось одягти. Багато шкіл зараз вимагають приводити дітей у формі. Здебільшого обмеження одне – у кольорі. Форму можна придбати, але знову ж таки на свій страх і ризик. Минулого року Укрметртестстандарт виявив, що виробники шкільної уніформи часто навмисне вказують на ярлику одягу неправильні дані про вміст тканини. Фактично вона із стовідсоткової синтетики. А покуп-цеві відрізнити важко. Тож ліпше купувати тканину самому і шити.
«Люди хочуть чогось оригінального. – говорить Тетяна Галюк, директор ательє «Шарман». – Тут і вигадувати можна – там складочку, там гофре. Зробити можна все, що захочете. От тільки всі намагаються зекономити на тканині, а цього робити не варто».
Звісно, можна просто купити готовий виріб і не мати зайвої мороки. Втім, люди хочуть, аби їхні діти хоч якось вирізнялись, і вони таки мають простір для творчості. Це підтверджує Марія Підручна, директор ательє «Модельянс», яке вже багато років забезпечує формою франківських школярів. «Всі хочуть виглядати по‑своєму, – каже пані Марія. – Я дуже люблю наших маленьких клієнтів, тому ми маємо індивідуальний підхід до кожної дитини. Завдяки цьому школярам комфортно у своїй формі, вони не почуваються як в інкубаторі». Ціна на форму залежить від вимог, побажань і можливостей замовників.
Коли вибираєте чи шиєте дитині форму, головне – прислухайтесь до її побажань. Не треба купувати дитині те, що їй геть не подобається, адже неприязнь до форми може перенестися на увесь навчальний процес.
Страховиська нам не друзі
Узагалі нашим дітям пощастило. Нині кожен може знайти собі щось таке, чого не буде в інших, оригінальне. Утім, батьки мають коригувати вибір дітей. Краще, щоб зошити були теплих кольорів, з квіточками чи песиками. Добрими. Нехай вони підіймають настрій. І супергерої нехай будуть добрими – такими, з яких малюки зможуть брати приклад.
Comments are closed.