Обидві донечки шепочуться по кутках, перед тим, як розбігтися по своїх кімнатах.
В оселі трагедія — Петро посварився з дружиною. Його любимі дівчата за свій свідомий вік такого ще не бачили.
Батько веселий, говіркий, дотепний жартівник, завжди згладжував гострі кути у подружніх стосунках. А на цей раз не зміг.
Кохана дружина, як роздутий павич, порається на кухні і ані пари з уст, ані гу-гу. Роздратування так з неї і пре.
Старша донечка забігла на кухню, щось веселе мугикаючи. Та зиркнула на батьків, розгубилася, і пригніченим тихим голосом попросила у матусі чаю.
Тихенько, як мишка, присунула табурет і присіла на один ріжок біля столу. Петро тут же застеріг притишеним голосом:
—?Галюсечко, не пий той чай, бо він недобрий.
Дружина, з явною тривогою в очах глипнула на чоловіка, все ще не промовляючи ні слова.
Тим часом у кухні появилася молодша донька, яка встигла почути батьківське застереження, і спитала:
—?Чому, татусю, чай недобрий?
Петро, упіймавши стріловидні погляди трьох представниць кращої половини людства, тепер вже голосніше, відповів:
—?Наша мама вчора його тільки пригубила і на два дні мову забрало. А якби вона більше випила, тільки Бог знає, що би тоді було з нею!
Раптовий, не сподіваний для неї самої сміх випурхнув із стиснутих вуст дружини.
А чоловік, помахуючи пальцем, констатував:
—?От і прорвало. Давно би так.
Дивлячись на усміхнених батьків, дівчатка теж засміялися. В хаті знову настала злагода.
