—?Андрію Володимировичу, рік без влади, коли змінилося керівництво ОДА, як він для Вас пройшов? Чим займаєтеся? Є різні чутки про організовані юридичні структури, які, зокрема, готують законопроекти. Що з цього відповідає дійсності?
—?Фактично все, вами сказане, відповідає дійсності. На сьогоднішній день я і команда, яка збереглася, працюємо у Києві і займаємося тою справою, яка найбільше нам імпонує, яку найбільше знаємо — це юридична практика. Окрім того, не пориваємо контактів з народним депутатом Романом Ткачем, розробляємо законопроекти, які він вносить як суб’єкт законодавчої ініціативи, зауважу, один з найбільш активних депутатів щодо законотворчості.
—?Конкретика якась є? Що Ви таке розробили цікаве?
—?На сьогоднішній день подано цілий ряд законопроектів, які стосуються в основному галузей, в яких ми орієнтуємося. Це, в першу чергу, пропозиції щодо створення і регулювання ринку землі, державного земельного кадастру, пропозицій, які стосуються особливих умов лісозаготівлі і також регулювання цього ринку. У цих сферах у нас єдине бачення, що мають бути запроваджені повні ринкові механізми, прозорі аукціони, аукціони не надумані і не як ширма для якихось сумнівних корупційних, зокрема, дій, а справжні біржові торги, які дадуть можливість створювати конкурентне середовище.
—?А от зараз в умовах такої глобальної кризи багато говорять про те, що вільний ринок вже себе віджив, капіталізм вмирає і, навпаки, державі потрібно більше регулювати економічні процеси. Як Ви до такого твердження ставитеся?
—?Я вважаю, що на сьогоднішній день є помилкою, особливо наших українських чиновників, які говорять про збільшення податкового навантаження на бізнес. Не може капіталізм і ринкова економіка померти «в один день».
Так, може деформуватися фондовий ринок, можуть деформуватися ті чи інші ринки, можуть обвалитися ті спекулятивні «дуті» ціни, які мали місце на Західній Україні на землю, нерухомість.
Всі заяви української влади, яка на сьогоднішній день планує в такий спосіб боротися з кризою, — абсолютно неправильні і шкідливі. В свій час такі країни, як Ірландія, яка на сьогоднішній день є однією з найрозвинутіших країн в Європі, Естонія та інші, вони боролися з кризою навпаки лібералізацією навантажень.
—?У нас є багато пенсіонерів, як вони будуть виживати? За таких умов податки можуть скорочуватися, Уряд не має що «перерозподіляти». Соціальний захист, про який всі багато говорять, часто популістично, — валиться…
—?От власне, популістично. Закони приймаються і не виконуються, тому що немає відповідного наповнення бюджету.
Скажімо, ми сьогодні констатуємо, що в Україні немає, умовно, фермерського господарства, тобто ринку сільського господарства як такого не існує.
Що робити? Відповідь — лібералізуйте умови, дайте можливість 3, 4 чи 5 років попрацювати в ліберальних умовах. Результат — ми отримаємо дешевші ціни на продукти харчування. Україна може заявити сільгосппродукцію на перші експортні позиції, як це було раніше. Дайте можливість людям попрацювати без фіскального навантаження — це дасть свій ефект. Буде нижчий рівень інфляції за рахунок нижчої собівартості і цін на продукти харчування. А спокусливий шлях — збільшення податкового навантаження дає дуже короткочасний ефект — два-три місяці. А далі — скорочення виробництва, тінізація економіки, зменшення надходжень до бюджетів, проблеми із виконанням соціальних програм. По-іншому не буває.
—?Як себе повинна вести Україна в умовах світової кризи? Які конкретні чіткі посили, що треба робити?
—?Насправді нас «заводять на слизьке» і всі говорять про те, що є якийсь рецепт виходу з кризи. Я переконаний, що такого рецепту немає. І так звана «велика депресія», яка відбулася 79 років тому, показала, не існує іншої формули, окрім: «для того, щоб добре жити, треба добре працювати»… А ще «треба навчитися жити по засобах».
У нас останніх п’ять років банки, банківська система працювала досить ефективно. Але крім економічних проектів, які спрямовані на розвиток, банки почали кредитувати розкіш. Це було помилкою. Це і привело Україну до певної кризи, може, не такої кардинальної. Але коли наклалася ще світова фінансова криза — це стало проблемою. Не може сім’я мати декілька квартир, не може сім’я мати декілька машин, якщо їх фінансові можливості не відповідають цим засобам.
Зараз такі сфери, як сільське господарство, дорожнє будівництво, лісове господарство, малий і середній бізнес можуть врятувати державу. Але всім необхідно буде навчитися працювати в набагато важчих умовах.
—?Проводячи основний свій час в Києві, чи відслідковуєте Ви, що відбувається в області, в Івано-Франківську?
—?Постійно.
—?Як це можна охарактеризувати? Що відбувається?
—?Як на мене, найгірша ситуація в тому, що НІЧОГО НЕ ВІДБУВАЄТЬСЯ. Люди живуть окремо, влада живе окремо.
Що стосується області загалом, то останній період всі зусилля були спрямовані на ліквідацію наслідків стихії і це вибило всіх з колії. Але я, відслідковуючи всі процеси в регіоні, просто не бачив нових проектів розвитку. Як на мене, їх просто немає.
—?А що стосується міста Івано-Франківська?
—?Аналогічна ситуація. Можна обговорювати різні причини. Головна з них — конфлікт міської ради і виконавчого комітету. Але цей конфлікт надто затягнувся в часі. А рівень професійної дискусії, як на мене, повністю відсутній, рівень політичної і громадянської свідомості очільників понизився.
Насправді, вже нікому не цікаво, яка причина конфлікту мера і депутатського корпусу. Є проблема в тому, що від цього страждає місто як спільнота. І зараз ніхто не згадає, з чого це все почалося, але, безперечно, давно минув той час, коли цю ситуацію потрібно було вирішити в той чи інший спосіб.
—?Попереднє питання не випадкове. Зараз ми підходимо до того часу, коли починається новий підготовчий цикл до виборів місцевої влади — міськради і міського голови. Визначаються люди, які, можливо, візьмуть участь у боротьбі за посаду мера обласного центру. Є діючий мер Віктор Анушкевичус, є «постійний» його опонент Сич. Нещодавно прозвучала інформація про мерські амбіції секретаря міськради Василя Бойчука. Аналітики серед потенційних кандидатів в мери Івано-Франківська називають і Ваше ім’я, Зіновія Фітеля, банкіра Богдана Лесюка… Ще кілька є низькорейтингових кандидатів. Якщо можна, відверто: чи є у Вас плани боротися за перше крісло у місті і чи є якась команда, з якою Ви можете це робити?
—?Якщо починати з кінця, то команда є, участь команди у міських виборах, я би навіть сказав ширше: у місцевих виборах, однозначно буде.
Щодо питання моєї особистої участі в виборах міського голови Івано-Франківська, то я завжди себе позиціонував як командний гравець. Такого рішення команда не приймала, це питання на сьогоднішній день навіть не обговорювалося.
—?Але Ви не виключаєте такої можливості, що команда скаже: «Треба!»? Ви сказали, що немає професійного рівня дискусії в міській раді. У Вас є така команда, яка може прийти і змінити «рівень дискусії» на професійний?
—?Я переконаний, що та команда, до якої я себе відношу, може зробити багато позитивних речей — чи у місті, чи в області, чи в іншій сфері діяльності та управління.
—?У свій час йшла дискусія про так звану «політично відповідальну» виконавчу владу. Міська рада вимагала відставки виконкому, пройшли зміни складу міськвиконкому. Чи став після цього Івано-Франківський «політично відповідальний» виконком ефективнішим і професійнішим?
—?Наведу приклад: в штаті Міннесота є міста-близнюки — Міннеаполіс і Сен-Пол. Перебуваючи в свій час з візитом у Америці, у нас була запланована зустріч з міським головою. Звичайно, мер міста, яке налічує 4,5 мільйони населення, — для нас це була фігура на рівні «майже прем’єр-міністра». Коли ми приїхали, нас ввічливо секретар попросила зачекати, попити каву і прозвучала фраза, що «мер зараз на роботі, він повернеться і з Вами поспілкується». Для нас це був шок, тому що в Україні мери на постійній основі працюють. Там же настільки самоорганізація громади на високому рівні, що міський голова працює на громадських засадах. Якщо я не помиляюся, на той час міським головою Міннеаполіса?Сен-Пола був стоматолог, який працював на свою приватну практику і так час від часу приїжджав «покерувати» містом. Мораль: «політично відповідальних» посадовців на місцевому рівні не повинно бути. Як на мене, — це підміна понять і абсолютне зло.
На місцевому рівні повинні працювати не політики, а ефективні менеджери. Більше того — це мають бути наймані менеджери, які чітко мають своє бачення для розвитку міста, області, чи якоїсь спільноти. Політично відповідальні команди можуть працювати на рівні Верховної Ради. Якщо говорити про місцевий рівень, ми переконалися, що цей експеримент не вдався. Коли були звільнені з посад креативні, ефективні, по-сучасному мислячі заступники мера Івано-Франківська Віктор Кімакович та Володимир Швадчак, то «політично відповідальна» заміна, яка прийшла, абсолютно нічого не змінила на краще.
Переконаний, що наступні місцеві вибори повинні відбуватися по мажоритарній системі, яка дає можливість публічної дискусії, громадських обговорень.
Формування депутатського корпусу на пропорційній системі — це абсолютне зло для місцевої громади, тому що кожен кандидат думає не про програму роботи, не про розвиток, а про підкилимні кон’юнктурні ігри: як потрапити в список тої чи іншої, або третьої політичної сили і як там, догодивши партійній верхівці, втриматися. Настав час цю систему змінити. Виглядає, що більшість тверезо мислячих політиків на сьогоднішній день дійшли до такого висновку.
Але завжди включається питання політичної вигоди. Для прикладу, Блоку Юлії Тимошенко вигідно залишити пропорційну систему — коли є список і всі голосують за «бренд» Юлії Тимошенко. Але команди, які на місцях пройшли в ради під цим брендом, не завжди адекватні.
—?Рівень фінансування, рівень міського бюджету, на Вашу думку, чи може він сьогодні реалізувати ті проблеми, які стоять перед містом і як треба діяти, щоби питання, які ставить громадськість міста: будівництво доріг, мостів, водогонів, каналізації і всього іншого, могли би бути реалізовані?
—?Рівень бюджету не відповідав і не відповідає потребам міста. Але навіть ті бюджетні надходження, які є, використовуються неефективно. Не цікаво чия в тому вина — виконавчого комітету, міського голови чи депутатського корпусу. Бюджет розвитку розпорошується, популістично використовується латання окремих локальних дір. А треба брати одну-дві проблеми — і їх вирішувати від А до Я.
Приклад — замінити каналізаційну систему у місті за моєї пам’яті коштувало приблизно 40 мільйонів гривень. За два роки можна вирішити цю проблему? Абсолютно. Що стосується доріг, транспортних розв’язок Івано-Франківська, мостів, об’їзних доріг, то без участі центрального державного бюджету для нас цю проблему вирішити нереально.
Але так чи інакше, правильний підхід до розвитку, до бізнесу, до можливості наповнення бюджету, створив би можливості для оплати якогось першого внеску, випуску облігацій, залучення зовнішніх запозичень і в такий спосіб робив би перший крок у вирішенні проблем.
—?Ви сказали, що локально можна за два роки вирішити якусь проблему. Тобто можна за два роки зробити дороги, але в той же час опоненти до діючої влади завжди говорять: «а чому не можна було зробити інший проект?» і цим дорікають владі. Як знайти гармонію між цими глобальними завданнями: заміна мереж, водопостачання, водовідведення, ремонт балконів, опалення дитячих садочків і так далі?
—?Консенсусу можна досягти, піднявши рівень фахової дискусії і рівень самосвідомості політиків, які на місцевому рівні приймають ці рішення.
Однозначно в цих питаннях має бути плановий системний підхід. І коли владу б’ють за дрібниці, я завжди хочу навести приклад Словенії. На три роки у цій невеличкій країні Європи було зупинено всі капітальні ремонти і будівництво основних закладів інфраструктури — шкіл, лікарень і так далі. Тільки там, де катастрофа, аварія, — там проводилися ремонти. Але уряд Словенії звернувся до громадськості з пропозицією всі кошти спрямувати на будівництво і ремонт доріг. Отримав підтримку. На сьогоднішній день у Словенії дороги, транспортні розв’язки й інфраструктура, яка поряд з цими дорогами розвивається, нічим не гірші, ніж у Німеччині.
І такі речі можна робити на рівні локальних громад. Має бути чіткий і зрозумілий план: у цьому році ми замінимо всі каналізаційні системи, наприклад, у центрі Франківська, після цього на околицях, у наступному році ми спрямуємо кошти на дороги. Має бути консенсус між депутатським корпусом і міським головою, виконкомом. Але його неможливо досягти, коли у владу приходять популістично налаштовані люди.
—?Яких зараз є більшість в Івано-Франківській міській раді?
—?Як на мене, яких зараз є більшість.
—?Ви говорили, що Ваша команда ще не відпрацьовує питання участі у майбутніх місцевих виборах. Чи означають Ваші слова те, що Ви не виключаєте такого сценарію, і чи є сьогодні хоча б якісь плани, що би робили Ви у випадку приходу до влади в місті?
—?Так питання зараз ставити неможливо. Те, що команда буде брати участь у місцевих виборах, — це так, це є однозначно. З яким кандидатом і з якою програмою — це дещо інше питання, тому що є ще час до виборів. Є в нас стратегічне бачення. На це потрібно накласти тактичні ходи. Однозначно Івано-Франківськ має розвиватися як культурний туристичний центр загалом України і Східної Європи. Які тактичні кроки для цього потрібно вжити — це є питання підготовки самої програми.
Я думаю, що коли буде таке рішення прийнято, то буде визначений кандидат на посаду міського голови, буде підготовлена відповідна фахова програма, яка буде представлена на розсуд громадськості.
—?А Ваші ймовірні конкуренти сьогодні вже працюють, і працюють подекуди активно. Чи не запізнитеся Ви із прийняттям рішення?
—?Думаю, що не запізнимося. І питання, чому всі названі вище особи повинні бути конкурентами? Чому вони не можуть бути партнерами? В політичному житті всім рухає компроміс. І чим більший компроміс буде знайдений в різних середовищах, в різних місцевих елітах, тим ефективніше спрацює будь-який мер, який переможе в результаті цього компромісу.
Comments are closed.