Колись ситуативний поділ на центр і провінцію був очевидним. Центри (не обов’язково – столиці) зримо концентрували владу і гроші, навколо яких крутилася кар’єрна карусель, підбираючи усіх ризикових, нестандартних і талановитих.
У провінції (яка, знов таки, не дорівнює географічній периферії) залишалися ті, для кого виконання наказів та відтворення шаблонів більш органічне, аніж пошук нових горизонтів, пише Володимир Єшкілєв у “Репортері”.
Але прийшли часи мережевих комунікацій і віковічний поділ на центр і провінцію втратив сенс. Безмежна доступність інтерактивних інформаційних каналів і віртуальні спільноти змістили локуси. Центр і провінція переплуталися в мережах і головах.
Оптимісти думали, що виникне «нова провінція», яка поєднає в собі переваги периферійного спокою та центрових соціальних ліфтів. Насправді ж ми бачимо щось відмінне. Ніякої «нової провінції» не виникло. Зате стара провінція отримала потужні інструменти для того, щоби простою кількістю знищити центрову якість.
У цьому і криється джерело того «цунамі популізму», яке котиться сучасним світом. Соціальні мережі породили новий вимір демократії. Тепер «принижені та ображені» провінціали мають усі необхідні інструменти для фронтальної маніфестації. А хтось скаже: для фронтальної помсти.
Читайте також: Володимир Єшкілєв: Про те, що замовчують
Усі мегатонни тихого провінційного ідіотизму, відстороненого колись відстанями та кар’єрними бар’єрами від суспільних магістралей, вибухнули тепер у Фейсбуці, Інстаграмі, на Телеграм-каналах та інших майданчиках громадської презентації. Вибухнули й за кілька років поховали під руїнами ієрархій не лише якість експертної думки, але й суверенність професійного знання.
Диванні «іксперди» з усіх можливих питань миттєво заглушили голоси фахових і цехових авторитетів. На наших очах галаслива юрба противників щеплення та «народних цілителів» відкриває шлях давно забутим епідеміям. Теорія пласкої Землі виходить із світоглядної могили і тріумфально крокує акаунтами невігласів з вищою освітою. Орди «самодіяльних мистецтвознавців» обліплюють позитивними лайками відвертий кітч і стверджують на вершинах рейтингів звичайне сміття.
В інформаційному просторі запанувала махрова провінційність, базована на сентиментальних смаках та ужиткових пріоритетах. Заряджені сімейними грошима «дівчатка і хлопчики», які не пройшли жодної професійної школи й не відбули (навіть й віртуального) ритуалу переміщення з провінції до центру, створюють навколо себе інформаційні «бульбашки уваги».
До теми: Володимир Єшкілєв: Про неспокій під час чорного карнавалу
Тисячі з цих «бульбашок» лопають за кілька днів, проте одночасно надуваються десятки й сотні тисяч нових. Й не біда в тому, що люди насмілюються на самопрезентацію. Проблема в іншому. Мережева презентаційна повінь разом зі старими забобонами та заборонами знищує механізми відбору професійних еліт. А також знищує «принцип школи», стародавній цеховий ланцюг «учень – підмайстер – майстер», завдяки якому й збудована оточуюча нас цивілізація.
Ми вступаємо не лише в епоху Революції Невдах, але й в добу «коронованих учнів». В добу, де натовп самовпевнених і рукожопих профанів заволодіває умовною «майстернею людства», де гасла демократії починають спекулятивно застосовувати у сферах принципово належних ієрархіям.
Є підозра, що ця доба не буде довгою. Натовп «коронованих учнів» у політиці, науці й культурі швидко доведе глобальне суспільство до системної глибокої кризи. Й тоді штучний інтелект здаватиметься нам уже не загрозою диктатури машинного розуму, а рятівником від тотальної некомпетентності, таким собі «сукупним майстром».
І прийде наступна доба, де інтелектуальні машини візьмуть на себе всі майстерські та підмайстерські повноваження в усіх базових сферах. А людству «коронованих учнів», звільненому від необхідності професійного вдосконалення (й, зрозуміло, від відповідальності), залишиться хіба що тупе відчуття комфорту.
Comments are closed.