Володимир Єшкілєв: Про скажене весілля

Давній мудрець стверджував, що будь-яку подію, будь-який процес можна зрозуміти та структурно описати за допомогою одного з трьох універсальних ритуалів – наречення імені, шлюбу або панахиди.

Як на мене, те, що відбувається нині в Україні, ідеально описується через шлюб. Зрозуміло, весільна обрядність тут ні до чого. Мова радше про хімічне весілля сірки і ртуті, пише Володимир Єшкілєв у своїй колонці для «Репортера».

Подейкують, що заручини вже відбулися. Хтось каже, що у 1986-му, комусь більше подобається 2014-й. А люди, схильні до екстремальної езотерики, натякають ще й на іншу дату. Не суть важливо. Головне те, що сили проснулися у своїх лігвах, що зрушилися незримі вселенські колеса, що руки зчепилися в аркани, а потічки вільноконвертованих валют дісталися до потрібних кишень і гаманців.

Там, де випадкове око бачить лише хаос, досвідчене прозріває дії, впорядковані не гірше за часову механіку. Наречений і наречена вийшли зі своїх домів і рушили назустріч одне одному. Нареченого можна назвати «Псячою Темрявою», а наречену – «Пітьмою Вовків». Декому такі імена не сподобаються. Я також не в захопленні. Але в основу всіх процесів покладено місячну карту Таро. А там, як відомо, обабіч стежини виють на Місяць вовк з собакою. Sorry, інших звірят у мене для вас немає.

Читайте також: Тарас Прохасько: Аргументи для дипломатії

Тут уже запитують, чи, бува, не відомих політиків має на увазі автор. Що ви таке кажете, відповідаю я. Відомі політики працюють гардеробниками у тому театрі, сцену якого автор намагається описати з максимальною точністю. Та й не про політику йдеться. Коли згаданий шлюб набуде чинності, на політичному рівні все відбудеться на раз-два. Хто треба проголосує, що треба підпишуть, а кого треба засунуть куди треба. Простіше кажучи, у театральному гардеробі видадуть пальта у відповідності з номерками.

Але ми відволіклися. Повернемося до шлюбної пари. До Псячої Темряви і Пітьми Вовків. Вони йдуть назустріч одне одному. Їх супроводжують люди в масках. На масках намальовані знайомі обличчя. Якщо їх зняти, то запрошені на весілля питатимуть: «А хто це?».

Пітьма Вовків сказала б з цього приводу, що не варто плутати кухарчуків зі стравами. Псяча Темрява, радше за все, не став би коментувати. Сніг паде, вони все ближче до священика, який чекає при вівтарі. Горять три свічки – чорна, зелена, помаранчева. За інших обставин третя свічка мала б бути червоною, але в нас вона помаранчева.

До теми: Мартін Путна: про гуцулів, їхні церковні обряди та магію

Священик також у масці. Насправді, він зовсім не священик й навіть не чоловік, але про це нікому знати не треба. Тому що його (її) роль мінімальна. Він (вона) має сказати лише одну фразу: «Інакше не можна». Навіть якщо він (вона) відмовиться це сказати, за нього (за неї) це скажуть. Адже за шлюб вже всім заплачено. Всі погодилися, підписалися й загорнули відповідну субстанцію у папірці. А на папірці написали: Bonum factum! Зворотного шляху немає. Хіба що у білих тапках.

Чи є незгодні зі шлюбом? Звісно, що є. Але їх не запрошено на весілля. Їх просто не передбачалося запрошувати. В певному сенсі, їх і немає. Тобто вони є, але не в тих форматах, де існуюче підтверджується протокольно. Якщо вони зникнуть, то це не відіб’ється на заробітках стилістів. Та й на поточну моду не вплине. Так лише, тінь від «Мрії».