У дискусії, що виникла навколо колонки про повзучу революцію невдах, один з її учасників припустив: «Диктатура посередності небезпечніша за всі тоталітаризми, разом узяті».
Я погодився й відповів: «Ми живемо на світанку цієї диктатури. Кожна людина, котра заявляє про себе як про самобутню особистість, нині наштовхується на шалений спротив соціальних мереж, корпоративних правил та «осередненого мислення», що його проштовхує ціла армія «тренерів самореалізації». Власне гасло «самореалізація понад усе» і є стрижневим гаслом революції невдах. Ці самореалізатори – сіра орда, що зносить все самобутнє, бо саме самобутнє заважає їм «самореалізуватися» так, як навчили на тренінгу», , пише Володимир Єшкілєв у своїй черговій авторській колонці у Репортері.
Реакція тих, кого вчили, не забарилася. Звісно, адже хтось посмів поставити під сумнів Самореалізацію – це благе й розпатлане божество теперішніх невстигаючих. Щоправда, свою незгоду вони (як і вчать на тренінгах із «вміння жити») висловлювали не у відкритій дискусії, а через «лічку».
Все це наводить на думку, що сплутаність суспільного мислення триває. Що на зміну хуторянській архаїці приходять НЛП і кейси пост-правди. Один із них – надання абсолютної цінності особистому успіхові персони. Власне тренд «самореалізації як життєвого пріоритету» обслуговує новітню філософію успіху. Для якої актуальні такі постулати:
1) Не виправдовуватися, а вдосконалюватися; 2) Не озиратися і зупинятися, лише зробивши справу; 3) Не сподіватися на чесність і порядність оточення; 4) Зберігати справу в таємниці; 5) Не зважати на тих, хто біжить не з нами; 6) Жити так, щоби ніхто не повірив негативним пліткам про нас; 7) Не сподіватися на швидкі прориви; 8) Вміти не помічати того, що відбувається навколо; 9) Дати корисним людям те, чого вони прагнуть; 10) Не перебувати в ілюзії, що можна буде досягнути стабільності і зупинитися.
Це філософія раціонального егоїзму та менеджерського підходу до всього сущого. Філософія, яка відкидає суверенні цінності за межами людських потреб, яка ставить «Его» пересічної персони мірилом усіх речей та процесів. Ідеальна філософія для невдахи, що одного чудового дня навіяв собі установку вийти в люди за будь-яку ціну. Навіть якщо доведеться йти по головах і щоденно продавати себе.
Щоправда ті, хто пропонує такий шлях самореалізації, не завжди розповідають новонаверненим про деякі нюанси. Скажімо, про те, що перетворення самого себе на товар руйнує в людині не лише самоповагу, але й ті тонкі та неповторні риси особистості, які і є найбільш цікавими для потенційного «покупця душ».
Читайте Володимир Єшкілєв: Про новорічне
А ще вони не розповідають про те, що майже всі, хто починає реалізувати себе з низького старту (без підтримки родичів та впливових партнерів), мусить або опертися на свої таланти, або ж стати безвідмовним бійцем чиєїсь команди. На жаль, серед невдах істинно талановитих майже немає, а могилами безвідмовних бійців вистелені дороги історії.
«Самореалізатори» не поспішають вдосконалювати суспільство. Зате вони масово виїжджають туди, де створені кращі умови для низького старту. Тому, мабуть, Україна ніколи не стане країною реалізованих лузерів. Зате легко може стати країною лузерів нереалізованих. Тобто «вічних невстигаючих» самореалізації. Спокушених і травмованих нею заздрісників. Які носитимуть маски доброзичливих простаків і за спиною діятимуть на збитки.
Це й буде диктатура посередності. Диктатура тих, яким після тривалого морального ґвалтування пропоновано вірити в казки про зайчиків та їжачків. А також не виправдовуватися і не озиратися.
