Минулого тижня волонтерське середовище збурив пост нардепа Андрія Денисенка. Той повідомив, що нарешті комітет ВР з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту та туризму вирішив рекомендувати парламенту прийняти за основу в першому читанні його законопроект 4192. А там передбачено отримання волонтерами статусу учасників бойових дій.
Денисенко пише, що «йдеться про тих волонтерів, які системно здійснюють волонтерську діяльність в зоні проведення АТО і надають матеріально-технічну, психологічну, гуманітарну, медичну підтримку дій ЗСУ, МВС, СБУ та добровольчих з’єднань». А його законопроект – це «повернення боргу держави перед ними і моральний обов’язок нашої влади».
Але слів вдячності від волонтерів нардеп отримав не багато, у більшості постів – лише обурення. Що ж думають про таку ідею наші франківські волонтери?
Вероніка Дичковська:
«Це популізм і маразм. Волонтер – справа безкорислива, безоплатна й добровільна. Як взагалі виміряти цінність допомоги? В грошах, в часі, в кількості поїздок? У мене кожен другий знайомий – волонтер. І я взагалі категорично проти якихось відзнак волонтерам від структур, які не можуть об’єктивно оцінити чиїсь заслуги. Маю нагороди від тих військових підрозділів, яким ми допомагали, – це для мене справді цінно. А депутати повинні закони приймати, щоб у волонтерів було менше роботи, а не придумувати способи попіаритись на них».
Дмитро Банах:
«Якщо коротко – я проти. А якщо розлогіше, то цього не надрукують у жодній газеті».
Леся Качурова:
«Я проти, тому що не можна ставити військових і волонтерів під одну лінійку. Думаю, що це будуть чергові скандали, склоки, всякі зловживання. Це лиш поле для чергового конфлікту та інформаційний привід, бо я не бачу в цьому ніякої необхідності.
Найдивніше, що ніде ні з ким не порадилися і хтось собі вирішив прийняти таке рішення. Військові – це присяга, це обов’язок – як можна порівнювати волонтерство, добровільну справу до них?! Як я маю стати біля хлопця, який пройшов котел і казати, що у нас з ним однакове посвідчення. Хоча також була на фронті і неодноразово, але це не порівнювальні речі. Є в законі прописаний статус «учасник війни», який можуть отримувати люди, які провели багато часу на фронті, і цього цілком достатньо».
Віра Гаврильців:
«Я вважаю, що волонтери – це ті люди, які пішли на це добровільно і їм не потрібні ці статуси. Але ті, хто їздить в АТО, на передову, їм, я думаю, можна давати такі статуси.
Ми тут пішли помагати за покликом серця, кожен з нас обрав собі певну ділянку роботи – хто займається забезпеченням, хто медичною допомогою, хто працює з дітьми військових, хто з сім’ями. І вся ця робота дуже важлива. Але вона не співставна з тією, що роблять люди, які їздять на передову та опиняються в тій небезпеці.
Кажу так, бо знаю багатьох волонтерів, які вже просто не могли туди не їздити і навіть ішли потім воювати».
Наталя Думенко:
«Я однозначно проти. Вважаю, що статус УБД говорить сам за себе – учасник бойових дій, тобто хочеш мати цей статус – ідеш служиш, воюєш. У нас і так навіть серед військових є чимало зловживань цим статусом і багато людей отримали його незаслужено. Я впевнена, якщо зараз ще давати його волонтерам, то в першу чергу його отримають ті, хто до цього не має жодного стосунку.
Для мене та моїх друзів, з якими ми починали ще у 2014 році, волонтерство – це є абсолютно добровільна справа. І коли ми починали цим займатися, ніхто з нас взагалі не думав, і нині не думає, що держава має за це дати якісь пільги. Волонтер – це добровільно. Не можеш цим займатися, вважаєш, що тебе ніяким чином не відзначили – значить ти цим не займаєшся. І все».
