Уявіть, як 8-річний хлопчик у новій школі спочатку тушується на фоні нових однокласників. Потім він таки встряє у халепу (у питаннях сім’ї, навчання, стосунків з однолітками), виходить з неї переможцем і готовий до нових викликів. І справляється з ними, пише Максим Карпаш у Репортері.
Або уявіть чоловіка на завершенні кар’єри спортивного тренера, який так і не зміг досягти чогось вартісного – на його думку та думку оточення. Але ось, коли вже кінець професійного та й власне взагалі життя близенько, він очолює команду з невдах і їм усім тяжкою працею даються все нові перемоги.
Або жінка, трохи за 30 років. Вона має негативний досвід стосунків із дурнуватим впливовим чоловіком, заради якого покинула свою родину. Після років принижень і конфліктів, у них відбувся складний розрив. Вона й надалі приваблива, сповнена мрій та бажань, повертається до своїх, рухається назустріч новим стосункам. Їй не все вдається відразу, але напрямок руху цілком зрозумілий. Та її колишньому зовсім не подобається такий розвиток подій, він хоче повернути її силою. У підсумку він практично повністю руйнує її життя, калічить, але вона знаходить у собі сили дати відсіч агресору, відновитись і розпочати нове життя.
Читайте Максим Карпаш: Активні плани на 2023 рік
У всіх цих доволі банальних з точки зору кінематографа, літератури чи драматургії сценаріях поворотним моментом є мить, коли персонаж починає вірити в себе. Це складний психологічний термін, який складно описати у межах кількох рядків тексту, але його розуміє. Це не момент, коли ти отримуєш змогу щось зробити – це момент, коли до тебе приходить усвідомлення цієї змоги.
Дуже часто за таке треба заплатити певну ціну. У вигляді втрат, травм, страждань, помилок, навчань і тренувань. А усвідомлення завжди приходить пізніше. Інколи навіть треба почути від когось збоку, що ми вже готові.
Впевнений, що ми, українці, подолавши усі випробування війни, маємо не просто вийти з неї переможцями. Мусимо здобути віру у власні сили, у власну спроможність бути заможними й сильними. Ми вже довели усьому світу, що ми сміливі, винахідливі, розумні та вправні, працьовиті й відкриті. Залишилось усвідомити це самим.
Читайте Максим Карпаш: Знання та сльози
Впевнену у собі людину видно зовні – вона не відводить прямого погляду, має пряму поставу, у судженнях не ховається за видумані стереотипи, мислить позитивно та діє відповідно.
Тримаймо спину рівно, друзі!
Максим Карпаш, професор Університету Короля Данила
