Ми так багато чуємо про Європу, європейськість та євроінтеграцію, що є ризик забути, про що саме йдеться. Так інколи стається. Адже наш «ідеал Європи» від моменту Революції Гідності суттєво змінився.
Наприклад, у грудні 2019 року Єврокомісія прийняла Європейський зелений курс. У назві та формі документа відчуваються аналогії з Новим курсом 32-го президента США Франкліна Делано Рузвельта, метою якого було подолання глибокої депресії. І у Зеленому курсі виконавчий орган ЄС прийняв такий план дій до 2024 року. Основна його мета – досягти у 2050 році екологічної нейтральності всього Євросоюзу, пише Репортер.
Екологічна нейтральність не означає, що в Європі не буде викидів парникових газів. Вона означає, що ті обсяги, які утворюватимуться, будуть компенсовані заходами з їх уловлювання та зниження. Тобто, в сумі мусить бути нуль.
ЄС є найбільшим торговим партнером України й більшості орієнтованих на експорт компаній Івано-Франківщини. Коли читаєш базові положення Європейського зеленого курсу, то виникає просте запитання – чи готова наша держава, компанії, муніципалітети та громадський сектор до таких кардинальних змін? Чи не втратимо ми ті незначні конкурентні переваги у співпраці з Європою, які мали, – дешеву енергію, робочу силу та близькість до експортних ринків?
Читайте: Максим Карпаш: День студентів Івано-Франківська
Видається, що ще кілька місяців, і ми проґавимо черговий шанс євроінтегруватись. У наступних матеріалах я ще буду повертатись до цієї теми – спробую простими словами пояснити, що планують у Європейському зеленому курсі, та запропоную, як нам до цього підготуватись. Масштаб проблеми? От, уявіть, що ЄС знову запровадив для України режим жорсткого «Шенгену». Так от, наші бізнеси вже за 2-3 роки матимуть проблеми такого рівня.
Уже тепер у світі діє ціла система торгівлі СО2, зокрема у Європі. Компанії та держави у межах Паризької кліматичної угоди торгують обсягами діоксиду вуглецю. Якщо у 2018 році ціна тонни становила 16 євро, то через рік – 25, а цьогоріч уже 50. При цьому Financial Times прогнозує зростання в поточному році до 100 євро за тонну! Для українських компаній це означає зниження конкурентоздатності, бо ці гроші платяться якраз у ЄС.
Саме тому багато українських виробників металопродукції останніми роками активно переходять на відновлювальні джерела енергії та скорочують власне споживання.
Читайте: Максим Карпаш: Десять тез для успіху
Уже є свіжа, «постпандемічна», екологічна статистика за перший квартал 2021 року. Глобальні викиди СО2 повертаються на доковідний рівень із дуже незначним скороченням стосовно 2019 року (1,2 %). Економіки, що розвиваються, є ключовими генераторами викидів у світі – в основному через зростання попиту на електроенергію. Попри збільшення споживання вугілля та природного газу, відновлювальні джерела будуть і далі зростати – на понад 8 % у 2021 році.
Україні не вдасться уникнути цих глобальних змін, а Європейський зелений курс буде одним із інструментів нашого залучення. Вважаю, що Івано-Франківська область (бізнеси, місцева влада в першу чергу), як одна з прикордонних з ЄС, повинна бути серед лідерів зеленого переходу в Україні.
