Максим Карпаш: Два боки крипто

Минулого тижня новинні агенції активно поширювали новину про те, що у колишньому приміщенні «Вінницяобленерого» працівники СБУ викрили найбільшу в Україні криптоферму. У повідомленнях йшлося головним чином про «нелегальний» відбір електроенергії прямо під носом у місцевого її постачальника та щомісячні мільйонні збитки від такої діяльності.

«Криптовалюти» давно на слуху. Ілон Маск, українські нардепи, айтішники та багато інших «адептів прогресу» всіляко підігрівають цю тему. Маск, правда, вже спробував відгорнути усе назад – в останніх публічних заявах виступив проти криптовалюти. Аргументував це турботою про навколишнє середовище. Про це згодом, а почнемо з першопричин, пише Репортер.

Криптовалюти, яких зараз налічують сотні, з’явились як відповідь на величезну кількість обмежень і контрольних заходів, а також як додатковий вихід для надлишку грошей на розвинутих фінансових ринках. На практиці воно означає, наприклад, що навіть якщо ви громадянин однієї з країн ЄС, маєте середню зарплату на рівні 3-4 тисячі євро на місяць, на рахунку у вас набралося 50 тисяч, і раптом виникла потреба зняти з нього 10 тисяч євро – вас чекає довгий виснажливий шлях, встелений нервами, довідками та численними співбесідами.

Читайте: Максим Карпаш: Вибрати, аби що?

Другий суттєвий чинник – надмірна «ліквідність» фінансових систем. На практиці це означає, що грошей у фінустановах настільки багато, що лише маленька частина з них йде в рух: надаються позики, фінансуються проєкти, триває торгівля цінними паперами. Решта – мертво лежить на рахунках банків, інвестфондів, страхових компаній тощо. Депозити, які раніше вважались інструментом захисту від інфляції, таким вже не є. Ставки все частіше стають нульовими або й від’ємними й це явна ознака того, що банківській системі додаткові гроші не потрібні.

Пандемія додала усій цій системі ще більшого гротеску – у часи кризи багаті країни почали «заливати» грошима свої фінансові системи. Компенсуючи втрати бізнесу та найманим працівникам прямими виплатами, звільняючи усіх, про кого домовились, від податків, здійснюючи соціальні виплати, вони досягли бажаного – соціально критичних явищ не спостерігалось. А частка людей та компаній, у яких з’явився надлишок вільних коштів, при цьому не зменшилась – поточні витрати урізано, інвестиційні проєкти призупинено, варіантів накопичення та примноження коштів не додалось – залишилась гра на біржі та інвестиції. Обидва варіанти для недосвідчених є надто ризиковими. І тут на сцені з’являються криптовалюти.

Вони ніби уособлюють боротьбу проти державної системи та нагляду: перерахунки неможливо відстежити, все аж дуже демократично. Інші вигоди – жодних банківських комісій, податків чи крадіжок.

Читайте: Максим Карпаш: Дороги як можливості

Але є інший бік цих крипто-монет. Це – надто значна нестабільність вартості (зранку можна перерахувати еквівалент 1000 доларів США, а до отримувача наступного дня прийде 800 чи 1500 доларів), широке неприйняття як платіжного засобу (у світі їх приймають менше 0,01 % точок торгівлі), можливості втрати електронного гаманця (втрата пароля, руйнування фізичного носія чи комп’ютерний вірус), жодного захисту покупця (якщо вам не надають товар чи послугу, небанківських способів повернення коштів не існує) тощо.

Отже, поки що це таки серйозний ризик. А наступна колонка буде про енергетичний вимір криптовалют.