У суботу, 30 червня, під час комерційного рафтингу на річці Чорний Черемош загинув турист.
Що відомо? Загиблий – керівник турфірми з Черкаської області, який привіз туристів на відпочинок. Про це написав організатор трьох “Черемош-Фестів”, сотень походів, екскурсій та атракцій Андрій Мельничук. втопився
Фото ілюстративне – сплав по річці Рибниця. Фото Андрія Мельничука
Після затяжних дощів на Черемоші стався паводок. При проходженні порогу Гучки (того самого, який на початку червня «берегоукріпленнями» почала знищувати важка техніка) один з трьох рафтів перекинувся.
Сам переворот рафту не є чимось трагічним. Але гід не встиг екстрено зреагувати. Кожен з трьох рафтів йшов сам по собі. На порозі не було здійснено страховку.
Чи дії інструкторів були адекватними ситуації? Чи був у них належний досвід сплаву під час паводку? Чи організатор заходу надав гідам необхідні засоби для порятунку людей? Хай це все з’ясовує прокуратура.
Які ми можемо зробити висновки та узагальнення із ситуації
Туристам можна пропонувати ділянку нижче по течії замість основних порогів. Складність Чорного Черемошу від села Красник до села Верхній Ясенів за екстрено високого рівня води навіть вища, ніж класичної ділянки Дземброня-Красник не в паводок.
Тур – це наперед запланований захід, з розписаною програмою, що саме в нього має входити. І, якщо у випадку з музеями при грозі максимум потече дах, то рафтинг відбувається в екстремальному середовищі.
Турист міг впертися, що їм треба на «головний поріг», бо там «адреналін», а організатор рафтингу понадіявся на волю випадку.
Дуже важко і збитково віддати туристу його гроші назад та відмінити захід у зв’язку із форсмажорною погодою. Фірма, яка привезла туристів, з таким «перестраховщиком» більше працювати не буде. Клієнт зробить потужну антирекламу, бо ж не отримав необхідний рівень екстріму. Адже, коли ви сплавляєтеся в грозу – це ще не значить, що у ваш рафт гарантовано влучить блискавка.
Рятувальники у більшості випадків вже фіксують нещасні випадки. У них немає повноважень повідомити рафтерам, що рівень води зависокий. Мовляв, ви сьогодні гроші не заробляйте.
Рятувальники самі організовують комерційні сплави, вони не є “над”, вони – “в тємі”.
Штормові попередження оголошують часто, при найменшій загрозі дощу в горах, щоб зняти з себе відповідальність у випадку настання нещасного випадку.
Синоптикам вгадувати погоду відверто не вдається.
Який саме рівень води вже є неприпустимим для рафтингу, об’єктивно не може сказати ніхто. Все віддається на волю випадку, а від нещасного випадку навіть по меншій воді не застрахований ніхто. У переважній більшості випадків у туристів немає навіть найпростішої туристичної страхівки.
Чому? Технічно для її оформлення треба витратити певну кількість операційного часу. Якщо «фірма» робить «тур», цього часу є кілька днів. Але якщо в цілому «легальна» фірма отримує замовлення в останній момент, то ніхто оформленням не заморочується. Адже нічого «не мало б статися», з 2012 випадків загибелі туристів на рафтингу не було ж.
Клієнт-турист, якщо чує слово «страховка», може напудитися. Для інших «обов’язкова страховка» означає, що рафтинг це щось дуже небезпечне. Ще інші думають: якщо прізвище внесли в страховий список, то отримали угоду з вищими силами вартістю 7 грн, і після цього Черемош по коліна.
Відсутність кваліфікації інструкторів рафтингу і кваліфікаційних норм як таких
Раніше туристичні організації, що здійснювали сплави та рафтинг по Черемошу, постійно займалися підвищенням майстерності своїх учасників. Обов’язкова участь у змаганнях, походи іншими річками, теоретична і тактико-технічна підготовка інструкторів.
Зараз на Черемоші ситуація склалася більш ніж “печальна”. Є меншість рафтинг-організацій, гіди яких подають туристам добрий приклад і принаймні самі дотримуються правил техніки безпеки.
Войовнича більшість гідів керує рафтом з вчорашнього бодуна, без рятувального жилета, – бо жарко, та з розстібнутою лямкою шолома. В таких умовах гід сам під загрозою, не говорячи про те, щоб він міг надати якусь допомогу у випадку виникнення форс мажору.
Легше придумати, що ти переміг на віртуальних змаганнях по рафтингу в Празі, ніж взяти участь в яких-небудь змаганнях.
Про те, що гід мав би проходити медогляд – йому ж безпосередньо спілкуватися з людьми – говорити взагалі «смішно». Особливо смішно, якщо на порозі в гіда станеться серцевий напад.
Навіть зараз приблизно половина організацій, яка займається рафтингом, наскільки може -старається дотримуватися норм безпеки і навіть працювати в правовому полі. Проблема в тому, що на рекламі у всіх красиві (часто поцуплені) фото, і клієнту не так легко вгадати правильну безпечну половину.
Чим зумовлена існуюча ситуація?
Після того, як москалі віджали Крим в 2014, і масовий турист поїхав у Карпати, – на Черемоші місцеві ґазди понастворювали купу «туристичних фірм». Фактично, з 2014 року в Верховинському районі працює своя туристична система, яка не має ніякого стосунку ні до безпеки, ні до закону. В їх паралельній реальності чхати хотіли на всі норми, регламенти, закони, туристичну етику. Це не є туристи, які перетворили захоплення на роботу, а заробітчани, які вважають, що кругова порука вирішить всі проблеми.
Якщо купити 10 овець, то можна буде мати більше бринзи, а якщо купити рафт, то можна пливати по Черемоші туристів. «Фірма-організатор» трагічного випадку – якраз такого ґазди з села Красник Верховинського району. Він рафти і бізнес собі купив, а велика вода і що з нею робити – не купив.
Поки всі заробляють гроші, то всі задоволені. Керівництво Верховинського району не звертає ніякої уваги і на значно серйозніші проблеми. А як відомо, все, що сталося у Верховинському районі, не може бути винесене за межі Верховинського району.
Гарний показовий приклад, коли по дорогах загального користування не дуже тверезі без шоломів туристи на квадроциклах змагаються у швидкості з лісовозами. Позиція мєнтів – хай позабиваються, менше дурних буде., Ну, і на водієві лісовоза можна буде заробити.
Хто може контролювати ситуацію?
Очевидно, що Федерація спортивного туризму України знаходиться в стані занепаду, у зв’язку із пристаркуватістю своїх керівників. Ці «тіні себе в минулому» не бажають змінюватися. У спортивному туристичному середовищі на цю тему постійні конфлікти. Найпростіше було б оголосити старих пердунів у всьому винними.
Ряд відносно молодих спортсменів так і робить. Вони організовують альтернативні змагання (альтернатива відбувається на рівні ініціативи громадян, яка не має документальної легітимності).
Важливо, що ФСТУ є некомерційною структурою. Тоді як будь-яка комерційна організація, яка організовує змагання, використовує це «організаторство» в своїй рекламі. Через це інші клуби часто не беруть участь таких заходах, щоб не «лити воду на колесо конкурента». Регулятор не повинен займатися комерційною туристичною діяльністю, а бути вище ситуації. Але так само як з рятувальниками, це не виходить.
Як би не було, спортивний туризм і рафтинг – це не є тотожні поняття. Завдання спортсмену -пошвидше домчати до фінішу. Рафтинг – це про роботу з клієнтами, які вирішили спробувати екстремальну для себе розвагу.
Кажуть, що зареєстрованих федерацій рафтингу в Україні є сім штук. Восьму хочуть створити в Краснику, щоб регулювати комерційні сплави по Черемошу. Можна створити конфедерацію рафтингу, статутною метою якої буде регламентувати діяльність усіх восьми федерацій . Тоді і заживемо.
Управління туризму? Їх критикувати не можна. Таяк не можна критикувати того, хто нічого не робить, окрім підвищення, покращення на стільки-то відсотків показників галузі зокрема і в цілому і виставлянням по форумах.
Насправді, чиновники не володіють хоч би мінімальним рівнем грамотності в тому, що стосується сплавів гірськими річками. Навіть, якщо вони випадково говорять щось правильне, це за замовчуванням сприймається як лубуда.
Легітимним органом, авторитетність якого є поза сумнівом, є IRF – міжнародна федерація рафтингу.
На сайті організації бачимо, хто з гідів має кваліфікацію, є навіть жменька з України. Той, хто пройшов навчання, може передавати досвід іншим.
Ми тут говоримо про те, що от управління не шарить, закон трохи кривий, ФСТУ застаре та ін.
Важливо зрозуміти, що проблема не в тому, що виник трагічний випадок, а в тому, що та система обов’язково приведе до загибелі людей у майбутньому. Тому що не буде зроблене нічого, справа буде замнятою на рівні або досудового слідства, або місцевої прокуратури, або ж знайдуть крайнього (гіда), на якого все повішають. Бо «собака гавкає, караван іде», і так буде до наступного прецеденту.
А як відомо, все, що сталося у Верховинському районі, не може бути винесене за межі Верховинського району.
Читайте «Репортер» у Telegram – лише якісні новини та цікаві статті у вашому телефоні
Comments are closed.