Євгенія Ступ’як Відверта розмова з начальником управління освіти і науки Івано-Франківської ОДА.
— Пані Зінаїдо, як ви ставитеся до системи зовнішнього незалежного оцінювання?
— Дуже позитивно, бо це поки що єдина в Україні системна рефор-ма, яка має поставити на місце якість знань учня. Оцінюють не ті, хто вчить, і не ті, хто приймає тести, а третя сторона. Це можливість побачити реальну підготовку майбутніх студентів.
— Який, на вашу думку, найбільший мінус старої методики вступу до ВНЗ?
— Тоді учні, які вчилися у школі на двійки, закінчували з допомогою батьків ВНЗ та ставали фахівцями. Зараз ми до них приходимо, а певної послуги отримати не можемо. Добрими намірами вимощена дорога до пекла. Якщо людина не має особливих інтелектуальних обдарувань, то в неї можуть бути інші таланти. Статистика і соціологія свідчать, що тільки 30 % дітей можуть освоїти програму ВНЗ.
— Чому так сталося, що всі мали іти в інститут?
— Колись тато казав дитині: «Аби не крутити волам хвости на фермі, мусиш іти вчитися». Зараз це минулося. Якщо людина вміє щось добре робити — шити чи стригти, до неї завжди черга. І вона має більшу заробітну плату, ніж той, хто отримав диплом, але не знання. Завжди кажу: наявність диплому передбачає наявність розуму, але не гарантує його.
— Скільки цьогорічних випускників в області складали тести?
— Близько 13 тисяч. Зареєструвалося десь 75 % одинадцятикласників. Явка по області у порівнянні з Україною вища по всіх предметах.
— Що буде з тими учнями, які не складали тести?
— Вони здаватимуть п’ять предметів у школі — державну атестацію. Отримають атестати. Та поступити зможуть тільки в ПТУ, або ж використати своє свідоцтво про освіту за 9 клас і поступати до коледжу.
— Яка тенденція спостерігається у школах із впровадженням ЗНО?
— Тенденція завжди мусить бути до покращення, якщо думати про кінцеву мету. Діти, особливо цього року, розуміють, що важливий кожен бал.
— А що думаєте про самі тести?
— Навколо будь-якої речі можна дискутувати. А нам не дай поїсти, а дай подискутувати. Нинішні тести складають виключно за шкільною програмою. До цієї справи залучені компетентні люди, вони шліфують, вибираються різні варіанти. Тести не всім подобаються. Кажуть, навіщо запам’ятовувати усі деталі з української літератури. Але якщо ти філолог, будь-яка деталь має певне значення для твого образного мислення і художнього сприйняття.
— Випускники налягають на ті предмети, з яких складають тести, а як справа з іншими?
— Річ у тому, що атестат теж буде враховуватися при вступі. При однаковій кількості балів перевагу отримує медаліст. Тому важливий загальний рівень знань у школі плюс високий рівень по предметах, які є профільними при вступі.
— Чи змінило тестування ставлення вчителів до своєї роботи?
— Вони більше хвилюються. Були випадки, коли вчителі 11 класу, які розуміли, що не зможуть дати дітям потрібний рівень, відмовлялися від викладання, віддавали дисципліну тим колегам, які працюють продуктивніше.
— Можливе звільнення вчителя, якщо результати тестів незадо-вільні?
— Я не погоджуюся з тим, що успіх учня цілком залежить від учителя. Коня можна привести до водопою, але його не можна заставити пити. Якщо у класі хоч один учень пише відмінно, а два-три — добре, значить вчитель матеріал пояснив. Інші, можливо, не до кінця хотіли його освоїти.
— А якщо повний провал у класі?
— Тоді треба буде працювати разом і директорові, бо він атестував вчителя, і батькам. Та організаційних масових заходів звільнення, я думаю, не буде. Але якщо весь клас отримав незадовільні результати, то будуть впливати батьківські ради, які є при школах.
— Чи відчутна у результатах ЗНО різниця між міською і сільською школою?
— Все залежить від школи. Якщо там є нормальний продуктив-ний працьовитий колектив, то є і високий результат ЗНО. Є сільські школи, які на рівні районів мають дуже добрі показники.
— Як щодо репетиторства, яке із впровадженням тестів процвітає у школах?
— Як учитель, я розумію ситуацію. Є діти, які можуть вдома сісти і самостійно опрацювати підручник, а від вчителя їм потрібна лише консультація. До речі, зараз йде мова перевести педагогічних працівників на 36‑годинний робочий тиждень. Тобто вчитель після уроків мав би бути на роботі: учень може підійти до нього і отримати консультацію. Безкоштовно.
Та в умовах, коли є дві-три години предмету, а учню необхідні досконалі знання, батьки змушені наймати репетитора. Особливо для дітей, які самі не можуть примусити себе вчитися. Фактично, десь 5‑7 % людей працюють самі, решті потрібне стимулювання. З одного боку репетиторство — то позитив, бо, коли працюєш сам на сам з учнем, можеш пояснити йому найдрібніші деталі. Але не можна допустити зловживання такого плану — «Ходи до мене на репетиторство, бо ти того не знаєш, і плати за це».
Comments are closed.