Португалія – країна великих мореплавців. Саме з їхніх мандрів до цієї країни потрапляли люди з різним кольором шкіри, а також купа екзотичних приправ. Кожен із чужинців привозив сюди якусь частинку свого народу, культури, кухні.
Сучасна португальська кухня – це простота смаку, поєднана з вишуканістю різнобарвних спецій. При тому, що португальцю насправді не так важливо що він їсть, як важливо – з ким. Тут люблять проводити час у компанії. Вони, як за правило, дуже гомінкі та жваві. Крім того, португальці при розмові широко жестикулюють. Є навіть такий жарт: «Якщо надворі нестерпна спека – підійди ближче до португальця й тебе обвіє легеньким вітерцем».
Я вже колись розповідав, що чотири роки виступав під прапорами легкоатлетичного клубу «Порто», тож усе це розмаїття смаків і культур бачив на власні очі, а головне – зміг відчути на собі. Португалія – мабуть, єдина із західноєвропейських країн, де до тебе можуть запросто підійти на вулиці та попросити сигарету. Кольори шкіри тут – від сніжно-білого до фіолетово-чорного. Одяг відповідно – самі розумієте. Деколи ідеш вулицею й таке відчуття, ніби приїхав на якийсь всесвітній фестиваль.
У сьогоднішній Португалії живуть трохи більше восьми мільйонів людей, а частка вихідців з колишнього СРСР – 10 % (500 тисяч лише українців). І вони також уже залишили свій слід у розбудові найзахіднішої країни Європи. Після вступу Португалії до Євросоюзу почалася масштабна розбудова країни. Для цього були потрібні додаткові робочі руки, бо португальці за своєю натурою є, відверто кажучи, лінюхами. А найбільша їхня вада – це непунктуальність практично у всьому. Крім приготування їжі. Коли португальці готують, то цей процес у них покроково розділений на купу дрібненьких послідовних дій. І сьогодні ми за їхньою методою навчимося варити рибну зупку.
На перший погляд – що ж тут складного? Уха вона уха й є. Але португальці й тут мають свої нюанси.
Отже, беремо помідори, ріжемо їх хрестоподібно та занурюємо в окріп. Потім обливаємо холодною водою, щоб легше було зняти шкірку. Дрібнимо.
Далі чистимо картоплю, нарізаємо її на кубики. На розігріту глибоку пательню кидаємо сиров’ялений бекон, порізаний на смужки. Смажимо, поки не почне виділятися жир. Тоді одразу додаємо туди дрібно посічену цибульку, солодкий перець, картоплю та мелений перець чилі, смажимо 4-5 хвилин. Туди ж доливаємо рибний відвар (з дрібної рибки), а також чорний перець горошком і лавровий лист. Підсолюємо, доводимо до кипіння, зменшуємо вогонь і даємо покипіти ще з 15 хвилин.
Додаємо подрібнені помідори, збільшуємо вогонь, даємо рибу. Закипіла – зменшуємо вогонь, варимо 10 хвилин.
Добре миємо свіжі мідії, кидаємо їх до зупки, варимо, аж поки не відкриються ракушки. Подаємо до столу, посипавши зеленню.
Нам знадобиться:
бекон сиров’ялений – 150 г,
цибуля – 1 шт.,
солодкий перець – 1 шт.,
картопля – 400 г,
перець чилі (мелений) – 0,5 ч. л.,
перець чорний – 8 горошин,
помідори – 500 г,
біла риба – 500 г,
мідії – 500 г,
рибний відвар – 800 г,
сіль і зелень до смаку.
Спробуйте – це буде смачно й незвично. Так, зібравши по крихті від кожної кухні світу, португальці роблять звичайні страви незвичайними…
Смачного!
Comments are closed.