Володимир Єшкілєв Фуршети бувають закритими і для всіх. На фуршети для всіх, відповідно, пускають всі категорії двоногих істот, зовнішньо схожих на гомо сапієнсів. Істоти приходять якраз під закінчення останньої промови. На усякі промови і, взагалі, на презентаційно-фуршетну ідеологію вони чхати хтіли. Вони переконані матеріалісти. Розуміння світу приходить до них переважно через обмацування і з’їдання. Вони принюхуються і рахують пляшки на фуршетному столі. Вони відразу підсуваються до тої частини столу, де стоїть таця-аеродром з бутербродами, вкритими ікряною висипкою. Де над мінеральною водою у простих європляшках гордо підносить своє ребрате сурло літрова бутля оковитої. Вони дуже цілеспрямовані. Їхні чакри прості і нагадують астральні унітази. І ще: бутерброди вони називають «канапками». Вас пересмикнуло? Мене теж.
Закриті фуршети влаштовують для того, щоби означені вище носії астральних унітазів за жодних обставин не досягли фуршетних столів. Щоби над священними стравами, замовленими у дорогому ресторані, ніхто, не дай Боже, не вимовив блюзнірської антимантри: «Васьо, подай мені оту канапку». Закриті фуршети бувають чорні і білі. На чорні фуршети чоловіки приходять з коханками, на столи застрибують стриптизерки, а падіння мордою у тарілку з лососевими ролетами сприймається як милий жарт класного пацана. Трохи стомленого, але класного.
Білі фуршети проходять без веселих пригод. Чоловіки приходять на них із законними половинами у вечірніх платтях. Стриптизерок немає. Але присутні всечесні отці, яким пропонують благословити їдло і пийло. Всечесні отці ніколи не відмовляються. Закриті фуршети містичні. Ярмарок марнославства викидує у фуршетний простір цілі ріки енергії «шу». Вона, у свою чергу, притягує увагу демонів.
Тому над кожним столом там літає з десяток демонів. Вони теж харчуються. Але не запеченими горобцями, а ненавистю. Ненависті на закритих фуршетах на порядок більше, аніж запечених горобців. Іноді замість запечених горобців на закритих фуршетах подають дешеві курячі крильця. Але ненависть там завжди першого сорту і першої свіжості. Тому демони перебувають у виграшній позиції. Як тільки всечесні отці відвертаються, демони застрибують на плечі фуршетників і починають там свій фуршет. Напевно, теж закритий. Від дрібного лохівського чортовства.
Окрім всього іншого, «закритий фуршет» — це метафора для всього того, куди нас із вами не запросили. Можна уявити собі закриті фуршети політики, на яких наше майбутнє вирішують без нас, закриті фуршети окультних братств, де без нас вирішують проблеми життя і смерті, закриті фуршети богів, на яких без нас вирішують все. Наше життя можна визначити або як «незапрошення на закриті фуршети», або як «запрошення не на всі закриті фуршети».
Окрема тема — це таємниці закритих фуршетів. Стенлі Кубрик перед смертю нам дещо про це повідомив своїм фільмом «З широко закритими очима». Але сліпим важко пояснити, що таке веселка і яка вона гарна. Так само дев’яносто дев’яти відсоткам громадян, тобто тим, кого ніколи не запрошували, не запрошують і ніколи не запросять на закриті фуршети, важко второпати: що ж воно таке, та «закритість»?
А закритість — це не тільки певна домовленість. Закритість — це великий принцип буття. Адже насправді ніякого вибору в нас немає. Вибор — це лише можливість вилізти на майданчик, який проглядається з вікон будівлі, де проходить закритий фуршет. При добрих знаках фортуни хтось на тому фуршеті може підійти до вікна. Не лише заради того, щоби харкнути на голови перехожих, але й з бажанням подивитися на той майданчик. От він подивився і каже своїй бл… ді: «Дивися, кицьо, який (яка) прикольний чувак (чувіха) там вимахується! А давай цього клоуна (цю давалку) запросимо на наступний закритий фуршет. Може не так скучно буде. Принаймні буде кого трахнути, а то ти мені вже набридла».
«А що далі?» — питає допитливий читач. А далі читайте Марселя Пруста «У Германтів». Приблизно так воно й відбувається. Але не переживши — не зрозуміти. Й це теж великий принцип буття. Без якого не було б ніяких закритих фуршетів.
Comments are closed.