На Прикарпатті, зрештою як і по всій країні, не припиняється ажіотаж навколо анкет, які банки просять заповнити всіх своїх клієнтів. Люди кажуть, це пахне тотальним контролем з боку держави. Адже зараз тих, хто не має стосунків із банками, обмаль.
Пані Марія – приватний підприємець. Минулого місяця банк попросив її заповнити таку анкету. «Я написала тільки ім’я, прізвище та по батькові, – говорить жінка. – А що вони можуть мені зробити? Я клієнт, і не в їхніх інтересах втрачати клієнта».
Банкірам теж несолодко. Кажуть, не вони ж придумали ті анкети – наказ згори і до виконання обов’язковий.
Каша заварилася через постанову Нацбанку від 22 квітня. Нею змінили положення «Про здійснення банками фінансового моніторингу». Звісно, з метою благородною, аби протидіяти легалізації (відмиванню) прибутків. НБУ дав банкам півроку на розширений збір даних про клієнтів. Тож цю справу вони мали завершити ще 22 жовтня, більшість до цього терміну не впоралася, тепер пришвидшеними темпами наполягає на заповненні анкет.
Зміст цих анкет не є засекреченим. У додатку №4 до положення викладені всі питання. Так для прикладу, кожна фізична особа зобов’язана вказати свої паспортні дані, ідентифікаційний номер, місце роботи, посаду, контактний телефон та адресу електронної пошти. Також – вказати послуги, якими користується, номери всіх рахунків в інших банках, приналежність до «публічних діячів або пов’язаних з ними осіб». Ще – розкрити інформацію про своє рухоме та нерухоме майно, рахунки в цінних паперах, спрогнозувати обсяг операцій за рахунками та вказати джерела походження доходів.
Директор франківського філіалу одного з центральних банків, назвемо його Олександром, пояснює: в цілому проведення банками ідентифікації клієнтів існує вже з десяток років, відколи Україна потрапила до чорного списку FATF1. Країна з того списку плавно вийшла, а от моніторинг так само плавно став обов’язковим. Раніше його проводили раз на три роки, а щодо осіб, які перебувають у групі ризику, – щорічно.
Квітнева постанова все змінила. «І саме тому, що всі анкети пішли одночасно, це і створило такий негативний імідж, – каже Олександр. – Нічого аж такого секретного у них немає. Для прикладу, клієнт, який отримує у банку кредит, надає чи не удвічі більше даних про себе. Нині ж людей найбільше тривожать фінансові питання – кредити, депозити в інших банках, доходи і т. д. Але треба розуміти – перевірити те, що ви написали, банк не має можливості».
Банкір запевняє, що цю інформацію ніхто нікуди не надсилатиме. «Все це зберігається у справі клієнта. Якщо вже буде якась «волокита» по ньому, то банк, і то лиш за рішенням суду, має дати цю інформацію», – каже Олександр.
А Нацбанк? Як він перевірить – виконав банк постанову чи ні? «НБУ робить перевірку раз на рік чи два, тоді вони можуть взяти на вибір кілька справ і подивитися, чи всі пункти тої анкети заповнені, в разі чого накласти санкції, – каже банкір. – Значно гірше для установи – внутрішній аудит банку. Вони й шукатимуть прискіпливіше і каратимуть суворіше».
Тож, зі слів Олександра, виходить, що у цій ситуації кому не позаздриш – так це лише самим банкірам. Адже питатимуть саме з них. «А у кожного банку є кілька дуже принципових клієнтів, – це раз, – запевняє він. – А два – люди просто з лінощів не хочуть заповняти анкету. Буває, що банк блокує рахунок, і тільки коли клієнт приносить заповнену анкету, розблоковує. Може й відмовити в обслуговуванні. Мовляв, шукайте інший банк – більш зговірливий».
Що ж може зробити клієнт? «Дані про особу, зокрема: національність, освіта, сімейний стан, віросповідання, стан здоров’я, а також адреса, дата й місце народження, відповідно до ст. 23 ЗУ «Про інформацію», називаються персональною інформацією, – тлумачить юрист Івано-Франківської правничої агенції Андрій Іванович. – Тобто ці дані можуть бути передані іншим особам або використані лише з дозволу того, кому вони належать. Варто знати: якщо ви вже вирішили надати банку цю інформацію, то у разі припинення правовідносин між вами вона має бути знищеною».
З одного боку, примусити ніхто не може, з іншого – без цього банк з вами не працюватиме. Звісно, можна пошукати менш принципову установу. Але чи багато таких залишиться вже найближчим часом, особливо після перевірок.
1 Міжнародна організація по боротьбі з фінансовими зловживаннями
Comments are closed.