Нардепи вчергове почали війну з секонд-хендом. Мовляв, досить ходити в єврообносках, треба рятувати лице країни, а заразом і рідну легку промисловість. Ношений імпорт планують поставити у жорсткі рамки. А як воно відіб’ється на простих українцях?
Держава хоче грошей
Народний депутат від «Батьківщини» Віталій Немілостівий 18 лютого зареєстрував у раді аж два законопроекти — № 2320 і № 2321, обидва стосуються секонд-хенду. І мають красиву місію — зменшити імпорт вживаних речей. Бо вони, на переконання нардепа, ввозяться до нас без належного санітарно-епідеміологічного контролю, а це пряма загроза здоров’ю та життю людей. А ще до того створюють негативний імідж України й заганяють у домовину нашу легку промисловість.
Отож перший законопроект пропонує обмежити торгівлю ношеним одягом і взуттям тільки комісійними магазинами. При цьому, заявляє Немілостівий, про зникнення оптової торгівлі секондом і про закриття роздрібних магазинів не йдеться. На його думку, гуртовики теж можуть здавати свій товар на комісію. А магазини секонду можуть перепрофілюватися в комісійні. Це дасть покупцям ряд переваг, каже він, так, для прикладу, можна буде дізнатися, чи не обробляли товар небезпечною хімією. Чому покупці не можуть робити цього зараз, не уточняє.
Другий законопроект стосується ціни. Чинну ставку ввізного мита у 5,3% пропонується доповнити абсолютним показником — не менше 10 євро/кг. Це необхідно, бо продавці, на думку депутата, ведуть нечесну гру. А від того втрачає хто? Бюджет.
За даними нардепа, у 2012 році в Україну завезли 98,6 тис. тонн секонд-хенду. При цьому заявлена митна вартість становила 116 469 000 дол., або 1,2 дол. за 1 кг. Бюджет з того отримав 6 172 857 дол. мита. Також, за підрахунками Немілостівого, виходячи з того, що 1 кг це приблизно 10 сорочок, вартість ввезеної за такою схемою одиниці — 1 грн., а податок — 5,3 коп. Але ж таких цін немає, отже хтось добряче наживається. Треба ділитися з державою.
Ще однією із ключових проблем секонду нардеп називає те, що під виглядом гуманітарки в Україну ввозять новий одяг і взуття відомих світових брендів, а це призводить до ухиляння від сплати податків. Але як тут поможуть його законопроекти, не пояснює. Адже для боротьби з контрабандою в нас уже є і закони, і відповідні служби. А про сток (залишки партій нового брендового одягу, які не мають асортименту) у проектах — ані слова.
Просто бізнес
Те, що секондів, як грибів після дощу, нікого переконувати не треба. Досить пройтися вулицями міста. Але, з іншого боку, це дуже добре ілюструє те, що саме нині по кишені пересічному українцеві.
Пройтися хоча б з півгодини крамницями з новим і б / в одягом. Різниця очевидна. У перших продавці часто тихо сумують, у других — чимало народу, а в день завозу навіть черги під дверима. Для декого то просто хобі, дехто шукає ексклюзиву, а от більшість сюди приводить ціна. Для прикладу, у перший день завозу у великих секонд-магазинах кілограм коштує 75 грн., на шостий — всього 5 грн.
В одному з магазинів з ношеним одягом беремося розпитувати продавця. «Власники купують в оптовиків з Польщі, — каже Наталія Шантер. — Поляки ж возять з Німеччини, Голландії, Англії, Австрії. От магазини, що на вагу продають, то вони працюють з Америкою. Але то дуже великі обсяги товару і треба мати достатнє приміщення».
У цій крамниці вже чули «радісну» новину від нардепів. Найбільше жінку обурює вічний закид щодо «заразності» одягу. «У нас на кожен товар є свідоцтво, що він пройшов дезінфекцію», — на підтвердження витягає з шухлядки документ. Свідоцтво, видане фірмі «Vive» (Кельце, Польща) стверджує, що партія була продезінфікована в парах формаліну при температурі 90 градусів протягом 20 хв.
«Ми нічим кримінальним не займаємося, але з року в рік нас «закривають», — каже жінка. — Ми — бізнесмени, купуємо товар і продаємо. Це не є якась гуманітарна допомога, як дехто думає. Це товари другого вжитку, які ті ж самі європейці здають у спеціальних пунктах безкоштовно або ж міняють на дисконтні картки, як де. Їх купують оптові фірми, а ми купуємо в них». Каже, беруть запакований, уже сортований товар, ціна за кілограм залежить від класу й типу сортування, тож назвати точну досить важко. Ціни й справді дуже різні, на сайтах потужних оптовиків можна знайти кіло й за 1 долар, і за 20.
«Як воно буде виглядати, якщо всі ці магазини змусять перепрофілюватися на «комісійки», мені важко уявити, — каже пані Наталія. — Одне знаю точно: якщо підвищать митний збір, то ціна однозначно виросте, ніхто не буде працювати собі на збитки». І додає — такі магазини дають одним можливість дешево вдягнутися, а іншим — роботу. А що хочуть треті, то питання риторичне…
А де ж наше?
Одним із ключових аргументів обмеження ввозу секонду називають порятунок української легкої промисловості. Невже й справді, ми не купуємо своє тільки тому, що так любимо євросеконд?
«Ми сьогодні шиємо жіночий і чоловічий верхній одяг, — каже Ганна Дейнега, заступник голови правління ВАТ «Івано-Франківське виробничо-торговельне швейне підприємство «Галичина». — Але справа в тому, що більшість нашого товару не йде на внутрішній ринок. У різні роки по-різному буває. Але платоспроможність населення падає. Цього року на внутрішній ринок пішло тільки 3% товару. Нині працюємо переважно за давальницькою сировиною — що пошили, то маємо віддати, бо там є гарантія збуту».
За словами Ганни Дейнеги, економічні умови не дають іншого виходу. А секонд? «А секонд — це останнє, що відіграє тут якусь роль, — каже вона. — Має бути інший захист, наприклад, високий податок на ввезення товарів, які випускають місцеві виробники, якісь інші методи. А контрабанда? Як може бути продукція ввезена звідкись дешевша, ніж наша. Але то вже робота правоохоронців…».
Одне цікаво: коли ж наші нардепи врешті повідкривають очі та візьмуться за реальні проблеми?
До теми:
Ініціатива заборонити ввезення секонд-хенду з’являється в Україні регулярно з 2008 року. Тоді уряд Тимошенко розробив відповідний проект постанови, але так і не ухвалив її. Згодом у 2010 році з ініціативою заборонити імпорт вживаного одягу в Україну виступив тодішній голова Держкомпідприємництва Михайло Бродський, але його ініціативу чекала та ж доля.
