Коли згадують про рибу, в мене перед очима завжди постає одна цікава історія. Її розповів мій хороший колега, спортсмен-легкоатлет, призер чемпіонату Європи у потрійному стрибку, чемпіон всесвітньої універсіади Андрій Курінний. Він живе у Волгограді (Росія) на березі Волги.
Родина Андрія за давніх часів була переселена з України на Дон, коли ще цариця Катерина зробила це з козаками Запорізької Січі. За духом він — наш козак, який не забув українських пісень, що співала його бабуся, і який любить борщ та вареники.
Свого часу Андрій навчався у Волгоградському університеті фізичної культури і спорту. Успішно здав річну сесію, отримав стипендію, і тут виникло питання: де відпочивати на вихідні? Вибір невеликий, вирішили поїхати з шашликами на Волгу.
Пороздававши борги, які у студентів завжди є, та скинувши всі гроші докупи, виявили, що вистачить тільки на щось одне — або на випивку, або на м’ясо. Обрали перше, а фраза про друге мене просто вбила: «На шашлики зі свинини грошей немає, тож доведеться знову, як дурникам, їсти шашлик з осетрини, і тут ще один мінус — вставати прийдеться раніше». Чому зранку осетрина на халяву Андрій мені пояснив. Браконьєри кладуть сітки вночі й під ранок виймають. Із сітки беруть лише осетра і то тільки випотрошують ікру, а туші кидають на березі річки. Тому з четвертої до п’ятої ранку цього халявного делікатесу на берегах Волги є вдосталь.
Проблема браконьєрів є і в нас, але наша ще страшніша, бо наші потвори (інакше сказати не можу) виловлюють сітками все — і велике, і мале — а ще б’ють рибу електрикою, після чого вона не нереститься взагалі. І про таких людей знають практично в кожному селі, але мовчать. Натомість, упіймати щось вудочкою — майже без шансів. Найцікавіше, ця горе-епідемія електрорибалок найпоширеніша саме в Західній Україні. На сході, півночі та в центрі їх просто б’ють, у прямому розумінні цього слова.
Але якщо вам пощастило упіймати на вудочку рибу, яка водиться у наших річках та озерах, то в мене є для вас кілька корисних порад щодо приготування — по кожному з основних видів риби.
Риба, якщо вона свіжа, — це продукт, який дуже важко зіпсувати. Смажена, відварена, запечена, маринована, вона смакує будь-якою. Отже:
Короп — у нього надзвичайно ніжне та смачне м’ясо, але є один недолік — багато кісток. Є два способи, як з цим впоратися: перетворити м’якуш разом із кістками у фарш або зробити по всій рибі глибокі надрізи та смажити в дуже розпеченій олії, тоді кістки ніби розчиняться й залишиться надзвичайно смачне філе.
Сом — мало кісток і відсутня луска. І, найголовніше, що чим сом менший, тим він смачніший. Якщо у великої риби є специфічний запах намулу, то він нього можна позбавитися. Треба зняти шкіру, натерти тушку лимонним соком і дати постояти хвилин так з 15. Потім робіть із ним все, що заманеться.
Щука — одна з найкращих хижих риб для фарширування. Якщо, звісно, не брати до уваги осетра, але він у нас і так не водиться. Якщо відділити всі кісточки та перемолоти філе щуки на фарш, то котлети будуть неперевершені. А якщо «щойнозловлену» щуку одразу випотрошити, посолити, поперчити, нарізати грубими шматками, нанизати на шампур і до вогню — буде шашлик, смакота-а-а-а!
Особисто я їм щуку сирою — це, коли я її сам упіймав. Потрошу, відділяю кістки і хребет, ножиком зрізаю шматочки філе та кидаю їх у класичний соєвий соус. Смачніше та корисніше не буває…
Не забувайте, що риба — це фосфор і кальцій — будматеріали та енергія для нашого організму. Не обов’язково любити саму риболовлю, головне любити їсти рибу.
І ще. Дуже прошу, благаю: якщо побачите «електровудочників», то женіть їх березовим буком подалі від наших водойм. Щоб вашим онукам залишився шанс упіймати рибку на вудочку з поплавком.
Смачного!
Comments are closed.