Тетяна Соболик В Івано-Франківську так багато проблем, пов’язаних з комуналкою, що практично в кожного мешканця є претензії. «Репортер» поцікавився в начальника управління житлово‑комунального господарства Петра Косюка, чи робляться реформи у цій галузі і що планується робити надалі?
— Пане Петре, чи існує в Івано-Франківську програма реформування ЖЕО?
— У місті є багато різних програм. Наприклад, ми запропонували перспективний план житлового фонду та благоустрою прибудинкових територій. Для цього розробили характеристику кожного будинку, який є в жеку: покрівлі, підвали, опалення, водопостачання, водовідведення, сходові клітки, міжпанельні шви, утеплення панелей, двері, ліфти — тобто все, що стосується кожного будинку. Це — комплексний підхід.
— Щось із цього робиться чи криза все зупинила?
— На 2009 рік затверджено так звані титульні списки з конкретними заходами. От, наприклад, герметизація та утеплення панельних будинків, реконструкція електрощитових тощо. Є й перелік адрес. Це робитиметься з коштів бюджету розвитку. Але всі будинки ми відремонтувати не зможемо: програма виконуватиметься частково, бо фінансування недостатнє.
— А програма реформування цілої системи ЖЕО є?
— Цю тему обговорюють по цілій Україні. Найреальнішим кроком є створення об’єднань співвласників багатоквартирних будинків — ОСББ. Більше в контексті реформування нічого не придумано. Щоправда, є ще приватні жеки, але вони майже не відрізняються від комунальних. Ще у Івано-Франківську створена «Дирекція замовника», яка щойно почала працювати як альтернатива ЖЕО. Також одним із елементів реформи можна назвати те, що ми вивели з квартплати оплату за вивіз твердих побутових відходів (ТПВ). Адже перевізники ледь не банкрутували. Тепер вони, принаймні, вже не збиткові. Хоча дещо треба відрегулювати.
— Що саме?
— На серпневому виконкомі буде прийняте рішення про те, що перевізник має право включити у свої затрати прибирання контейнерного майданчика. Тоді ми це питання взагалі закриємо. Бо відповідальність буде на перевізнику. Якщо він просто не прибиратиме, то платитиме штрафи, якщо ж заплатить жеку, то той прибере. Суть бізнесу полягає в отриманні прибутку. А якщо немає прибутку, то це благодійність. Тому перевізник каже: я буду це робити, але зробіть таку систему, щоб я отримував за це гроші.
Якщо говорити далі про реформування, то ми запропонували, щоб «Івано-Франківськтеплокомуненер-го» обслуговувало подачу тепла від котельні до батареї і відповідало за це. Але це не виконується. Бо ті заходи, які робить «Теплокомуненерго», не варті торби січки.
— Поясніть: чому?
— Наприклад, місто поставило в кожному будинку теплолічильник, який ніяк не стимулює мешканців до економії тепла. Бо якщо в хаті тепло, то ви відкриваєте вікно, якщо холодно — ущільнюєте вікна та двері. Це тому, що у вас нема регулятора на батареї. Тобто величезні кошти, які виділені державою на встановлення лічильників до економії енергоресурсів ніяк не привели. Хіба що зроблено це для контролю «Теплокомуненерго».
— Яка ситуація з наданням дозволів на автономне опалення?
— Міська рада прийняла рішення, в якому йдеться: якщо в під’їзді є дві-три квартири на стояку, що не мають автономки, то їм можна дозволити встановлювати індивідуальне опалення без застережень. «Теплокомуненерго», наприклад, було проти цього. Але депутати все одно прийняли це рішення і спростили надання цих дозволів, зокрема, люди зараз пишуть колективні заяви. Тоді, до речі, депутати поміняли голову цієї комісії. Тому що раніше ним був заступник мера Олександр Дерев’янко, тепер — перший заступ-ник Зіновій Фітель, який інакше ставиться до цього питання, ніж Дерев’янко, і йде назустріч людям.
— Пригадую, що ви з мером ледь не воювали за дозволи на автономне опалення…
— Війни з мером у мене не було. У мене була інша позиція, ніж у Дерев’янка. А мерові доводиться робити непростий вибір між потребою зберегти «Теплокомуненерго» і вимогами громадян. Це питання не розв’язане по цілій Україні, бо немає чіткої і виразної відповіді з цього приводу. Уявіть собі, що ви живете в будинку, де всі встановили опалення, окрім одного ветерана, який має 100 % пільги. Спробуйте йому відключити — він же замерзне взимку. А з іншого боку, гнати теплоносій через одну квартиру — тепло буде «золоте». Причому оскільки в нього пільги, то оплачувати буде держава. Ще є держустанови, які теж треба опалювати. Всюди автономне не поставиш. З іншого боку, де є індивідуальне опалення, там є комфорт.
— Тож, які варіанти?
— Це наслідки радянської централізації — вирішити їх одразу неможливо. Потрібен поступовий підхід. Є котли, які працюють на пелетах — дерев’яних гранулах з тирси. Вони дуже дешеві, бо виробляються в необмеженій кількості в Україні, Росії, Білорусії, Румунії… Оце серйозна альтернатива. Є ще електричне опалення. До речі, кілька дитячих садочків цьогоріч переводять на таке опалення. Це теж реформування ЖКГ. Бо реформування — це не абстрактні теорії, які дають зробити якусь реорганізацію в управлінні. Це підхід, який дає можливість змінити напрям фінансових потоків, щоб оптимізувати господарство. В нас є напрацювання і по водопровідному господарству, і по ліфтах. В жеках нині залишаються тільки будинки та прибудинкові території.
— Ми зараз говоримо про кроки. А чому ніхто не напише програму реформування цілої галузі, наприклад, до 2020 року? Тоді б ми знали, що буде через десять років.
— Ми наверстали приблизно 80 програм. Тут є: «Питна вода», «Розвиток водоканалізаційного господарства», «Комплексна програма теплопостачання», «Ремонт сходових кліток багатоквартирних будинків», «Утеплення стін, панелей та герметизації», «Розвитку пасажирського електротранспорту» і т. д. Але реалізація кожної програми несе за собою фінансове забезпечення. Як кажуть французи: якщо не знаєте, в чому справа, то справа у грошах. Саме тому не впевнений, що ще одна програма щось би змінила.
