Володимир Єшкілєв …Фалеристи — це така особлива каста серед колекціонерів. Вони збирають ордени, медалі та подібні до них речі. Збирання нагород завжди й повсюдно вважалося за вишукану забаву. На вищих рівнях ця пристрасть потребує від колекціонера-фалериста фінансових витрат, подорожей, знання історії, широкої ерудиції й навіть певного вродженого аристократизму.
Серед моїх знайомих є кілька рафінованих фанатів фалеристики. З ними завжди легко й не без користі відпочивається. Вони непідробно щасливі, коли на придбані (знайдені, вициганені, виміняні, вкрадені) ними бляхи дивиться хтось, хто здатний відрізнити шпитальний жетон від мисливської трофейоли. І ось я знову гощу в знайомого фалериста. У високому бокалі рубіново виблискує вино шляхетного сорту, шкіряний аромат дорогої сигари огортає наші голови, схилені над планшетами з орденами. Частина колекції вже розмонтована. Наш вечір ми присвятили нагородам незалежної України.
У колекції мого приятеля є майже всі нагороди, встановлені в нашій державі після 91?го року. Немає лише Ордена «Золота Зірка», відзнаки Президента України «Герой України» і рідкісних прикрас Ордена князя Ярослава Мудрого І ступеня. Зате є зірка Ордена Ярослава Мудрого ІІ ступеня для носіння на стрічці. Важкувата срібна фіґовина з лускатими променями. А може то й не луска зовсім? А, скажімо, «тесанка» з гуцульської стріхи? Хтозна… А між лускою-тесанкою, у центрі зірки — мутно-темно?синій медальйон із позолоченою літерою «ять». У порівнянні з орденами інших країн, й навіть у порівнянні із зіркою вітчизняного Ордена «За мужність» І ступеня, ця шестидесятип’ятиміліметрова фалера виглядає досить неоковирно. Хоча може претендувати на оригінальність. Якщо дизайн «мужньої» зірки явно скопійований з царського ордена св. Анни, то творці зірки «Мудрого» все ж таки намагалися створити щось правдиво українське за стилем. Ну, не вийшло. Ну, буває.
Зате мене щиро тішить своєю масивністю і кутастою «дикістю» орден Богдана Хмельницького. Візуально він цікавіший за радянську військову нагороду сорокових років з аналогічною назвою. Замість медального портрету великого гетьмана, що прикрашав сталінський варіант «Хмельницького», в центрі теперішнього українського — геральдична фігура Герба «Абданк», до котрого, як відомо, належала шляхетська фамілія Хмельницьких. Переконливий такий орден, суворий. До речі, у 15 артикулі його Статуту вказано, що «похорон лицаря ордена Богдана Хмельницького відбувається з військовими почестями». Неабияка преференція для твердих мілітаристів. Себто лицарів.
Менше за Богдана повезло Данилові Галицькому. Дизайн ордена його імені, як на мій смак, найневдаліший зі всіх українських нагород. Маленьке сумне зображення коронованої голови Данила Романовича губиться серед синьо-червоних кольорів обплутаного орнаментом хреста. А колодка кріпиться до знака якоюсь штукенцією, що нагадує клямку на старому серванті. Певно, розробники цього знака надихалися у своїх художніх пошуках меблевою фурнітурою. І таке трапляється в бідних країнах.
Подібна «клямка» псує вигляд нагрудних знаків нижчих ступенів найстаршої (за віком) із теперішніх українських відзнак — Ордена «За заслуги». В цього ордена симпатична зірка першого ступеню, щоправда, теж не без цитат з орденських зірок Російської та Британської Імперій. А в Орден княгині Ольги вмонтовано чотири аметисти. Взагалі, подейкують, що цей камінь рідко використовується в оформленні нагород через його буцімто «несумісність з містеріями Слави (Глорії)». Так воно чи не так, нехай судять спеціалісти з астральних властивостей дорогоцінного каміння. А сам Орден Ольги — з бантом і білою емаллю — візуально доволі гламурний. Одне слово — жіноча нагорода.
…Ми з приятелем розкладаємо ордени на антикварному лакованому столі. Емаль, метал і камені загадково мерехтять, відтінені старим темним лаком. Тут вони позбавлені своєї функції визначати суспільний статус їхніх носіїв. Тут вони — свідки епохи. Недовгої і, можливо, вже в чомусь вичерпаної. Епоха мине, потім відійдуть до кращих світів нагороджені такими ж орденами. А ті ордени житимуть далі у колекціях фалеристів. Їх час від часу вийматимуть з шухляд, зніматимуть з планшетів. І вони свідчитимуть про свою добу. І про тих, хто в ній мешкав.
