Італійський щоденник, 22 квітня Володимир Єшкілєв Протягом кількох тисячоліть, у перебігу котрих людство усвідомлювало себе відповідальною спільнотою, воно збудувало багато монументальних свідчень тої відповідальності (власне, колективної спроможності худо-бідно відповідати на фундаментальні питання буття «хто ми? звідки? куди йдемо?»). Одне з таких свідчень вирощене — саме вирощене, як живе тіло — з тосканського каменю посеред міста Флоренції. Колосальний Duomo — катедральний собор міської комуни, увінчаний грандіозним куполом, спроектованим Філіпо де Брунелескі.
Цей купол засвідчив Відродження. Засвідчив ще до того, як виникло це слово — Ренесанс. Ще до того, як Мікеланджело, Леонардо, Рафаель, Браманте, Челіні, Караваджо та інші тепер вже хрестоматійні «титани» наповнили слово змістом. Тисячу років у Європі не будували великих куполів над храмами. Неспроможністю будувати куполи, ніби зримим прокляттям безсилля, відмічені Темні століття європейської історії. Тисячу років європейці дивилися на античний Пантеон Агріпи і візантійську Святу Софію з відчуттям власної неповноцінності. Колись могли, а тепер — зась. Брунелескі зруйнував чари безкупольності. Небачений купол — найбільший, найграціальніший, найміцніший — зійшов на флорентійське небо, немов теракотове сонце квадраченто — італійського п’ятнадцятого століття. Коли в перетвореному на Істанбул Константинополі згасали золоті мозаїки софійського куполу, у Флоренції вже розквітали фрески першого великого купола Нової Європи.
…Сходження на купол Брунелескі для туриста коштує шість євро. Ви заходите до непримітних дверей у лівому нефі собора Santa Maria del Fiore (Діви Марії з квіткою), отримуєте квиток і починаєте шлях до верховини шестисотлітнього цегляного дива. Спочатку ви йдете сходами всередині прямокутного пілона, потім гвинтовими сходами, оглядовим півколом периметрального балкону під потьмянілими фресками Джорджо Вазарі і Федеріко Цукарі, потім — ще один «гвинт» і півсотні крутих сходинок між зовнішнім і внутрішнім куполами. За ними — три найостанніші метри сталевої драбини і ось, ось воно…
Перед вами відкриваються тосканські обрії, всіяні черепичними прямокутниками флорентійської забудови. Мармуровий майданчик купольного «ліхтаря» дозволяє обдивитися усю панораму.
Тут повно туристів. Зліва від мене закохана пара. Поблідлий хлопець із явними ознаками агорафобії і його смаглява юна подруга (калабрійка? неаполітанка? сіцілійка?), яка заспокоює коханого пунктиром зі швидких італійських слів і палких італійських цілунків. Справа — всюдисущі японці з найсучаснішими відеокамерами. На мармуровій колоні напис: «Flavia ti amo». Перекладу не потребує. Поряд ієрогліфи. «Певно китайські», — висловлюю здогадку. «Ні, — каже Сашко, наш приятель й за сумісництвом гід-«чичероне», — корейські. Бачиш, у них кружечки більші і значки стовпчиками». Така от глобалізація.
Філіпо де Брунелескі будував купол свого тріумфу двадцять шість років. До дня своєї смерті. Коли він почав зводити ліси під «барабан» внутрішньої бані у 1420 році, йому виповнилося тридцять три. До цього він був майже невдахою. Конкурс на престижне замовлення рельєфів для брами Баптистерія він програв «живому класику» тодішнього флорентійського образотворчого цеху Гіберті, «столичні» папські замовлення також отримували конкуруючі команди тосканських архітекторів.
Проект купола Брунелескі також наштовхнувся на відвертий скепсис олігархів Флорентійської Сеньйорії. Ніхто не вірив, що можна «виростити» купол діаметром 40 метрів без добудови внутрішніх стовпів, за допомогою лише діагональних соснових балок, противаг та підпорок-шаблонів.
Купол чудесним робом змінив долю дона Філіпо. Після 1420 року на нього посипалися архітектурні замовлення від церковних орденів, заможних родин та міської комуни. Стара Різниця храмини Сан-Лоренцо, Церква Святого Духа, Капелла Пацці в церкві Санта-Кроче, церква Діви Марії Янголів, Анунціата — перелік лише найяскравіших творінь «пізнього» Брунелескі у рідному місті.
Але творінням з творінь Майстра залишався Купол Дуомо. Нащадки спорудили пам’ятник Брунелескі поряд із собором. Очі статуї Майстра дивляться на купол. Перший і неперевершений.
Comments are closed.