Храм

Володимир Єшкілєв Це, напевно, тепер найвідоміший з давніх японських сінтоїстських храмів. Він присвячений душам загиблих за Японію воїнів. Кожне відвідування цього храму японськими офіційними особами викликає невеличкий міжнародний скандал. Китай посилає ноту протесту. Північна Корея також посилає ноту. Прогресивне людство вчергове згадує про метастази японського мілітаризму. А мій знайомий метафізик Д. при згадці про Храм Ясукуні чомусь каже, що по?доброму заздрить японцям. 

Ефект «коректування» відомий давно. Саме завдяки йому в пірамідальних сховищах не псуються харчі, а мощі святих (просвітлених людей, долучених до Божественних ритмів) зберігаються нетлінними. Дисонанси ж та розлади ритмів приводять до хвороб і смерті. Тому кожній живій істоті для повноцінного та благодатного існування потрібні ритмізовані ритуали (що відомо з часів Конфуція) та храми (що відомо з найнезапам’ятніших часів). Без ритуалів і храмів настає Вібраційний Хаос.

Простір без Храму є особливим простором поразки і простором каліцтва, де за власну «натуральність» чіпляються як за останнє свідчення власного існування, де дітей народжують для майбутнього виживання батьків?пенсіонерів, де горілку п’ють задля пошуку зрадників, а музику слухають в ім’я підтримки її національного виробника. В просторі без Храму відбуваються дивні речі. Фізичні уроди оголошують себе представниками «вищих рас». Моральні уроди проповідують благовістя. Псевдовчені на кухнях розробляють «нанороботів», забуваючи вимити брудні тарелі і зашити дірку на трусах. Базарники теревенять про стильність. Ніхто цьому всьому не дивується. Як наслідок, прибиральниці ненавидять генеральних директорів і генеральні директори ходять підлогами, котрими розтерті спрямовані на них прокляття. Дітям подобаються мультики про сімпсонів.

Ті міста, забудова яких не починається храмами, перетворюються на примітивні «житлові пункти», в яких люди, переважно, не знаходять шляхів для своєї реалізації. Блискучим прикладом міста, який не мав «зародкового» Храму, є Сімферополь. Ті, хто відвідував це місто, могли відчути специфічний хаос, що панує в забудові та ритмах життя кримської столиці. Івано-Франківськ в тому плані є правильним містом. Батьки-засновники Станиславова «встромили» в центр зіркової структури міста храмову «вертикаль» кількох церков, соборів і синагог.

Справжнє сирітство людини полягає у відлученні від «ритуалів коректування». Неритуальна людина швидко вироджується до рівня інтелектуальної худоби. Про це знає влада. Таке виродження зрручне для технологій панування. Тому влада руйнує Храми (якщо проголошує матеріалістичну ілюзію), або замінює справжні Храми підробними храмоподібними спорудами (якщо ця влада намагається замаскувати свій матеріалізм). У цих спорудах незле вгодовані і вдягнені добродії роблять щось ритуалоподібне. Вони вимахують руками і мавпують священні зображення. Ці добродії продають бліді тіні Передвічного Логосу за встановленими цінами. Люди їм за це дякують. Відлучені від світів вищої ритмики, ці нещасні сприймають гупання в барабани і бубни за янгольські співи, а огидне пердіння за Симфонію небесних сфер.Владні «транслятори поведінки», включно зі ЗМІ та системою освіти, вчать нас практикам сирітської «натуральності». У публічних розмовах майже вітсутнє слово «дух», але на кожному кроці пропоноване щось незбагненне під назвою «духовність». Що це таке? Відомо, наприклад, що під брендом «борщок» в дешевих забігайлівках виготовляють водняву пародію на борщ. «Духовність» — це також сурогат: такий собі ужитковий варіант духовної вертикалі Традиції. «Вища» практика для колгоспних підлітків, з якої вичавлено високі ритми священного служіння. Прагнення високих вібрацій.

В примарному світі «сповідників духовності» нам не зустріти ані полум’яного жрецького патосу, ані алхімічної деміургії великих містиків, ані тринітарних абстракцій патристики. А вже від чого ця «духовність» відстрибує якнайдалі, то це від лицарських й орденських вертикалей обраності.

Від прагнень ще за життя сполучитися зі «світами високих вібрацій». Владі та її посіпакам вертикалі лише заважають. Адже, будуючи їх, забуваєш, що за весною прийде літо, а за ним — осінь. Себто, занедбуєш споконвічний природний (низьковібраційний, підказує Д.) «ритуал відповідальності», який один лише й зрозумілий теперішнім населенцям Трисуття з їхньою купальсько-обжинковою метафізикою. Остання, окрім усього іншого, є глибинно жіночою, матріархальною.

Тільки стіни Храму захищають від вітрів часу.

Варто іноді розмірковувати над шляхами інших народів. Чому японці після катастрофічної поразки у світовій війні та окупації країни іноземними військами зберегли і Храм, і Імператора? Може тому, що поряд з їхніми Храмами вібрує трільйонотонне тіло Великого Океану? Тіло, над яким сходить Сонце.