Зимові Карпати звабливі та оманливі. Натомість, замість вдосконалювати себе тривалими і важкими тренуваннями, сучасні мандрівники часто прагнуть отримати одразу все. Плату за необережність гори беруть життями.
Дилетантам – зась!
Новий рік та Різдво – найпроблемніший час для карпатських рятувальників. Саме у ці дні найбільше недосвідчених туристів шукають у горах пригод і перемог.
«Усім раптом хочеться відчути себе екстремалами. Але людина, котра має навички лише літнього мандрівництва, не підготовлена для зимових маршрутів, – говорить Василь Завалко, заступник командира обласного рятувального загону. – Ніхто не зважає на застереження. Йти у високогірну зону Карпат, не маючи відповідної кваліфікації, а тим паче фахового провідника, – це самогубство».
Усі мріють піднятися на зимову Говерлу, а про її підступність знають одиниці. Особливо небезпечним є Чорногірський хребет. Навіть майже прогулянкова та найпопулярніша влітку гора Хом’як взимку може стати пасткою.
«Нещодавно я був провідником у туристки з Голландії та представника корпусу миру із США, – розповідає мандрівник зі стажем, голова громадської організації «Карпатські стежки» Василь Гутиряк. – Зимові туристи мають бути дуже добре підготовленими фізично та психологічно. Треба мати відповідне спорядження. Ми з колегою, аби провести наших гостей, почергово тупцювали стежину. Це можна робити, коли сніг до колін, а вище – вже необхідні снігоступи. А в них ще й треба вміти ходити…».
Василь переконаний – дилетантам у зимових Карпатах робити нічого. «Я б не водив комерційні групи взимку і, чесно кажучи, задумався б, чи варто це робити взагалі, – каже він. – Ці походи виглядають малореальними. Є дуже багато застережень, аби комплектувати групи слабопідготовлених людей».
Пригоди чехів у Карпатах
До речі, нещасні випадки у горах трапляються не тільки з аматорами. У цьому можна звинувачувати стихію чи якісь потойбічні сили. Хоча, зазвичай усе значно простіше.
«Наша група складалась із семи людей різного віку. Ми вже достатньо ходили горами – в Австрії, Туреччині, Болгарії, Румунії, Македонії, Іспанії, – розповідає чеський турист Іржі Каліна. – Помилкою стало те, що ми взяли із собою молодих та недосвідчених друзів, які просто благали дати їм можливість взяти участь у цьому поході. Особливо це стосувалося дівчини – Іви Капоунової. Адже на одному з карпатських хребтів вона знепритомніла».
За словами Іржі, вони намагалися привести дівчину до тями та додзвонитися до рятувальників. Потім вирішили знести її вниз. Іву закутали у спальник, несли та тягнули по снігу. Рюкзаки залишили на маршруті. Один із групи спробував їх віднайти, втратив сліди й мусив заночувати у горах.
«На щастя, ми врятувалися, – говорить Іржі Каліна. – Зараз маємо нормальне самопочуття. У червні спробуємо знову піднятися на той хребет та пошукати наші рюкзаки, бо там є деякі дуже потрібні документи».
Заборона на папері
Слабка ланка гірського туризму – відсутність фахових провідників. Зараз дуже мало професіоналів, навіть у гірських районах, погоджуються і рятувальники, і мандрівники. Офіційні провідники мають посвідчення, але жодного закладу, який би фахово готував відповідних спеціалістів, упродовж 20 років в Україні не було.
«Зазвичай групу комплектуємо із п’яти людей. Бажано, щоб туристи мали мандрівний досвід, були добре підготовленими фізично, – розповідає про організацію екстремальних турів Анатолій Стрельбіцький, директор київської агенції «Ростра». – Спершу проводимо тренувальні походи, людина має бути готова до незручностей. У такому поході найголовніше – безпека».
Анатолій у спортивному туризмі з 1977 року. Крім Карпат, неодноразово був на Кавказі, Алтаї, Тянь-Шані, Саянах, Камчатці. У походи він бере тільки підготовлені команди.
Суттєве збільшення туристичного потоку декларують державні структури. При цьому збільшується і кількість нещасних випадків у горах. Причина – у популяризації туризму та небажанні самих мандрівників усвідомлювати ймовірну небезпеку. Усі красиво описують враження від успішних переходів, а про трагедії – якось не дуже…
«Я не кажу, що не варто мандрувати горами. Просто слід реально оцінювати ситуацію, належно готуватися до походу та ретельно обирати маршрут», – просить дослухатися до здорового глузду рятувальник Василь Завалко.
«Тим, хто раніше не ходив в зимові мандрівки, я би радив починати з безпечних пологих схилів біля населених пунктів, – радить Василь Гутиряк. – Походи мають бути одноденними. Окрім фізичної та моральної підготовки, дуже важливим є правильне екіпірування. Вижити в зимових горах можна лише за хорошої підготовки».
За неофіційною статистикою, щодня у наших горах калічаться від трьох до 11 осіб. З кінця листопада по травень високогірна зона Карпат не рекомендована для самодіяльних сходжень. Робити це взимку дозволено лише професійним туристам та альпіністам. Допоки ця заборона діє лише на папері, туристи продовжують гуляти самі по собі. Часто тим «екстремалам» щастить – їх потім вчасно знаходять карпатські рятувальники. Але не завжди.
