Володимир Єшкілєв На одному телеканалі естрадні клоуни не без гумору «ховають Україну». На іншому йде шоу «Україна має таланти», в якому серед знайдених «талантів» переважають якісь дивні істоти. На третьому каналі розповідають, як у старої автівки, якою їздили пограбовані і вбиті харківські інкасатори, ще за їхнього життя відвалювалися колеса. Ще одне джерело вітчизняної телеканалізації показує податкову декларацію Балоги і повідомляє, що в того бідашки, окрім квартири та гаража на 48 квадратів, майже нічого із нерухомості немає… Різножанрові телекартинки накладаються одна на одну, створюючи синтетичний образ доби. Дух всеохоплюючого банкрутства вештається Україною, як колись привид комунізму — Європою.
Україна щільно охоплена кількома кризами. Вже четверте десятиліття тяжко вмирає общинно-колгоспна українська цивілізація. Перед тим, як остаточно врізати дуба, вона подарувала нам аж трьох селюків?президентів, з котрих останній явив світові невмирущий образ кар’єрного колхозана. На цю «довгограючу» фундаментальну кризу накладаються: світова фінансова, культурно?світоглядна, корупційна, конституційна і кадрова кризи.
З такими діагнозами, кажуть спеціалісти, держави довго не живуть. Ми ж відповідаємо спеціалістам: жити, власне як держава, ми ще й не починали. Ми все ще живемо як тєжко прибацана корпорація, майно котрої розкрадає директорат. Корпорація практично вже збанкрутувала. У всіх сенсах цього слова. У стані «напівжиття» її тримає лише необхідність виплачувати пенсії. Директорат чомусь панічно (й дещо містично) боїться повстання пенсіонерів. Інші конструктивні різновиди страху члени директорату загубили десь на звивистих шляхах державотворення.
Як нам подолати духа банкрутства? Пропонуються різні рецепти. Найперший з них: заборонити зовнішні прояви цього духу. Не бачать очі, серце не болить. Спроб вирішення проблеми через просте «ніззя» маємо безліч. Від стратегічних заяв прем’єрки про те, що ніякої кризи немає, до локальних спроб луганських держчиновників каструвати сучасну українську літературу. Ефективність таких дій не потребує коментарів.
Другий рецепт: кажуть, що настав час придушити українську демократію як таке середовище, у котрому лиходійний дух банкрутства почуває себе весело і комфортно. Себто пропонується лікувати психоз шляхом відрізання зайвих кавалків мозку. Після такої лоботомії Україна-зомбі під бій барабанів має чітким кроком рушити до світлого майбутнього.
Залишається тільки відповісти на запитання, хто саме лупаситиме по барабанах. Ультраправі? Ультраліві? Ультразадні? Ультранижні? Чи, може, знов ріднесенькі наші ультраніякі, одягнені в диктаторські шати? Який би то карасьов запрогнозував…
Альтернативні люди, які читали не лише Леніна з Донцовим, пропонують протиставити духові банкрутства якогось такого світлого і позитивного духа. Науковці, поправляючи ніжними пальчиками імпортні окуляри, щось шепочуть про необхідність створення і впровадження в освітній сфері «концепції національного успіху». Ми відповідаємо: вона вже створена. Називається по-мудрому: «Компенсація власної неадекватності шляхом ресурсного вирівнювання національного поля можливостей», а по-народному: «У сусіда, Богу дякувати, корова здохла. А завтра і свиня здохне…». Додамо від себе: задля того, щоб ота свиня гарантовано склала компанію нещасній корові, будуть докладені такі зусилля і такі шедеври винахідливості, які десь у Китаї витрачаються хіба що на розробку пілотованого космічного корабля.
Духові банкрутства можно було б протиставити солідарну ініціативу здорових частин суспільства. Але ті частини безнадійно пересварені між собою на культурницькому, мовному та політичному ґрунті. Тому майбутнє виглядає як повна перемога духа банкрутства, як його царство. І ніякі «відкриті списки», ніякі «двопалатні парламенти» цьому не зарадять. Не все йдно, скільки палат обкрадатимуть державоподібну корпорацію «Україну-продакшн»? Дві, три, чотири?
Наші лідери все ще мислять кількісними категоріями і переставляннями дискредитованих фігур. І, судячи з усього, мислитимуть далі. До того часу Х, коли дух повного гаплика прийде на місце, розчищене духом банкрутства.
