Деколи дивуєшся й не розумієш, що штовхає людей на вчинки, які в буденному житті зовсім не вписуються у логічний ланцюжок. Напевно, на них здатні лише сильні особистості, які вміють пояснювати свої дії та відповідати за них.
Сьогодні я розповім вам про двох моїх друзів, бігунів на 400 м з бар’єрами: українця Олега Твердохліба — чемпіона України, чемпіона СРСР, чемпіона Європи 1994 року, переможця кубка Європи 1993‑1995 років, і росіянина Руслана Мащенка — чемпіона Росії, восьмиразового чемпіона та призера кубків Європи, призера кубку Світу й фіналіста Олімпійських ігор у Сіднеї. Переповідаю весь цей довгий список, аби ви зрозуміли, що ці хлопці — непересічні особистості, які були лідерами легкої атлетики.
Олега, на жаль, уже нема. У 1995 році, завоювавши ліцензію на Олімпіаду в Атланту, він поїхав з батьками, дружиною та маленьким сином відпочивати на дачу й там трагічно загинув, уражений електричним струмом. То був шок для всієї легкої атлетики й не лише української. Ми тоді осиротіли на видатного спортсмена, друга та капітана збірної. Щоразу, зустрічаючись на змаганнях, ми з друзями піднімаємо келих на його пам’ять.
Руслан Мащенко вразив мене у Будапешті 1998 року. Там відбувався чемпіонат Європи. Ці турніри проводяться раз на чотири роки. Перед тим, у 1994 році в Хельсінкі, переміг Твердохліб.
А в Будапешті після відбіркових кіл — попередні забіги, чвертьфінали, півфінали — до моєї кімнати увійшов Мащенко. У буденному житті він дуже врівноважена та скромна людина, а на доріжці — сплав волі й характеру. Увійшов і каже: «Рома, у меня к тебе просьба. По итогам года у меня лучший результат и здесь у меня пока лучшее время, так что, если ничего не случится, я завтра должен победить. У тебя всегда с собой флаг Украины, и я хочу, чтобы ты после финиша мне его дал. Я хочу пробежать с ним круг почета».
Моя реакція була миттєва: «Руслане, та тебе ж твої просто приб’ють за наш прапор над головою. І дискваліфікують — принаймні в Росії». Відповідь вразила: «На пресс-конференции я скажу, что сделал это в память о друге и чемпионе предыдущего чемпионата Европы — Олеге Твердохлебе». Слів у мене не знайшлося. Все, що міг зробити, це зібрати якомога більше тих, хто знав Олега, на підтримку Руслана у фіналі.
Ось і ця хвилина… На старт, увага, постріл! З перших метрів дистанції і з кожним бар’єром перевага Руслана над суперниками зростала. На 400 метрах є 10 перешкод. Після восьми з них Мащенко попереду всіх на 6‑8 метрів, але…Фінішну смугу він перетнув другим, кульгаючи, практично на одній нозі, а там упав. На ношах, під оплески трибун, Руслан покинув стадіон і карета швидкої повезла його у клініку. Розрив м’яза задньої поверхні стегна — таке нам сповістили за годину.
І хоча задумане не здійснилось, я зрозумів, що у людському житті, навіть звичному, буденному завжди є місце героїчному вчинку. Я щасливий, що дружив з Олегом і пишаюся дружбою з Русланом. Вважаю, що такі вчинки під силу лиш обраним — тим, хто здатен на високі почуття та абсолютну щирість.
…Свого часу саме Руслан Мащенко навчив мене готувати «студентський шик» — зупку з грибами та плавленими сирками. Отже, беремо п’ятилітрову каструлю, заливаємо водою та кидаємо туди потерту моркву й цибулину. Ще натираємо на дрібній терці 1 кг шампіньйонів, трохи підсолюємо — і туди ж. Даємо закипіти й так варимо на повільному вогні дві години. Потім прямо в зупку натираємо плавлений сирок. Але не сирний продукт — сирочок! На цьому етапі постійно помішуємо, аж поки не почне кипіти. Тоді на малому вогні варимо ще півгодини. Наприкінці засмажуємо на вершковому маслі натерту цибульку — до каструлі. Додаємо соєвий «грибний» соус. Усе, можна смакувати.
Вам знадобляться:
Шампіньйони — 1 кг,
Цибуля — 2шт.,
Морква — 1шт.,
Масло — 70 г,
Соєвий соус — 100 г,
Плавлені сирки — 5 шт.,
Сіль, перець — до смаку
Студенти! Спробуйте — не пошкодуєте.
Смачного!
Comments are closed.