Уродженцю Богородчанського району Ярославу Паранюку на псевдо «Ярий» лише 25. Він боєць зенітного взводу 102 окремої бригади територіальної оборони імені полковника Дмитра Вітовського. Бути військовим не планував. Займався футболом і вільною боротьбою. Захоплювався Паранюк навіть барною справою – за лічені секунди створював смачні коктейлі. Але потім ще були півтора року служби в армії.
Повномасштабна війна застала Ярослава Паранюка за кордоном. Морально було дуже важко, тому вирішив повернутися додому. За кілька днів вони з другом пішли добровольцями.
Після навчань бійців відправили на Дніпровщину. Ярослав з побратимами здебільшого був у комендантській роті – охороняли штаб. Згодом хлопці довідалися, що організовують зенітно-артилерійський взвод, і попросилися туди. Теоретичне навчання, як згадує Ярослав Паранюк, було поверхневим, більше акцентували на практиці.
В районі Гуляйполя часто літали ворожі гелікоптери КА-52 і нашим завданням було їх знищувати. Після того, як кілька раз попрацювали по них, ситуація стала спокійнішою, – згадує Ярослав Паранюк.
З листопада 2022 року його підрозділ передислокували на Івано-Франківщину. Думали, що лише на місяць, але затримались…
На Запоріжжі, каже Ярослав Паранюк, вони працювали здебільшого з радянськими «Стрілами». Наразі мають справу з американськими комплексами. Знайшли протидію і до «Кинджалів», і до інших ворожих повітряних об’єктів.
Згадує Ярослав Паранюк і масований ракетний обстріл 29 грудня. Радіє, що тоді їм вдалося збити ворожу ракету, яка летіла на Львів.
Читайте: Відео для своїх. Калушанин Євген Просяновський вчиться ходити заново та мотивує інших
Щодо забезпечення їжею чи формою, то тут держава, як розповідає воїн, працює на належному рівні. Також багато в чому допомагають волонтери, без яких було б важко вистояти весь цей час. Чимало бійці витрачають і власних коштів – зокрема на автомобілі та їх ремонт.
А от щодо психологічного настрою важче. Рятує лише відпустка. Але захисники твердо стоять на своїх позиціях. «Заплачена занадто велика ціна, щоб усе так лишити. Будемо стояти до Перемоги», – каже Ярослав Паранюк.
Авторка: Юлія Марцінів
Читайте: «Вперше побачив гори». Як у Франківську поранених військових лікують духовно і фізично
