Андрій Ільків — рятувальник одного із аварійно-рятувальних відділень Прикарпаття. Він долучається до розбору завалів, аби дістати тих, хто потребує порятунку. «Там, де є життя — там і потрібні ми, — говорить Андрій. — У такі моменти не думаєш ні про страх, ні про втому. Є лише одне — допомогти».
Історію Андрія Ільківа розповідають у ГУ ДСНС в Івано-Франківській області, пише Репортер.
Андрій Ільків почав свій шлях в службі порятунку із посади рятувальника. На цій посаді вже майже 11 років:
«Для мене бути рятувальником – це завжди бути готовим в будь-який час доби надавати допомогу іншим. Після 24 лютого у нас у рази збільшилася кількість виїздів, і особливо пов’язаних з ворожими обстрілами».
Під час останньої ротації він у складі відділення займався аварійно-відновлювальними роботами. Каже, найважчими є виїзди на розбори завалів. Там рятувальники зосереджуються на пошуку потерпілих і наданні допомоги їм.
«Під час розбору завалів в основному дуже важливо, щоб була тиша, тому що часто потерпілих дуже важливо почути, – говорить Андрій Ільків. – Бувають і позитивні моменти в роботі. Це коли робота успішно закінчена, коли немає постраждалих, коли людей вчасно евакуювали. Тоді це – полегшення. Бо всі залишилися живими».
Вдома його чекають двоє синів, які хочуть бути схожими на татка:
«Вони — моя сила і моя мотивація. Коли бачу їхні усмішки, розумію, усе, що роблю — заради них. І заради того, щоб інші теж могли повернутися додому».
