Юрій Андрухович: Код захисту

Пропонуємо свіжу публікацію франківського письменника Юрія Андруховича на порталі Збруч.

Від польських друзів – тих, що вдень і вночі не забували про нас під час Майдану і всіляко нас підтримували – дедалі частіше надходять вельми схожі на SOS прохання цього разу підтримати їх. Новий уряд Польщі при владі ще тільки лічені тижні, але підстав для, м’яко кажучи, занепокоєння він уже створив предостатньо.

Друзі просять поширювати їхню відозву всіма можливими мовами. Тож я сідаю за переклад, і в мене виходить таке: «Демократія в Польщі під загрозою. Діяння влади, її зневага до законів та демократичної традиції змушують нас заявити свій рішучий протест. Ми не хочемо Польщі тоталітарної, закритої для всіх, хто мислить інакше, ніж влада, не хочемо Польщі розчарованої та спраглої реваншу. Ми хочемо, щоб у Польщі було місце для всіх громадян, рівних перед законом, з їхніми переконаннями, опініями, етикою та естетикою. Ми не погоджуємося з узурпацією держави, з поділом громадян на кращих і гірших, з погордою до всього «інакшого». Ми так само не приймаємо поглядів, що підважують засади демократії та права людини».

Цей маніфест, сповнений міцних і тривожних слів, опубліковано від імені нового громадянського рушення, що за блискавично короткий час назбирало сотні тисяч прихильників та потенційних учасників. Назва рушення – KOD, Komitet Obrony Demokracji, себто Комітет захисту демократії. Суто за семіотикою це місток до леґендарного KORу, Комітету захисту робітників, згодом Комітету суспільної самооборони KSS «KOR», авторитетної опозиційної структури, первинним завданням якої була солідарна громадянська допомога репресованим учасникам робітничих протестів 1976 року.

Іронія історії полягає в тому, що один із засновників того KORу нині обіймає ключову міністерську посаду (міністра оборони) в уряді, проти якого й виступив KOD. Ба більше – не просто один із засновників, а саме той, хто вигадав у далекому 1976-му назву KOR і був одним із трьох співавторів першого KOR-івського маніфесту. Таким чином назва KODу стає не тільки такою собі історичною алюзією, але й доволі саркастичною антитезою. Сформульована в маніфесті KODу перспектива «Польщі тоталітарної, розчарованої та спраглої реваншу», як і загроза «узурпації держави», особи нинішнього військового міністра стосуються дуже навіть безпосередньо. Іншими словами, KOD покликаний нагадати про KOR-івські цінності його ж, KORу, засновникові. За кулісами цього патетичного жесту – споконвічна й універсальна притча про безстрашного й бездоганного Вбивцю Дракона, який, за дивною, але й залізною логікою історії, швидко еволюціонує у драконівський бік і врешті без особливих моральних «скрупулів» упевнено посідає звільнену під себе драконівську вакансію.

Головну загрозу демократії в Польщі сьогоднішні активісти KODу вбачають у більш ніж очевидних намірах нової влади дещо переписати основний закон країни: «Ми не погоджуємося зі спотворенням Конституції та запровадженням, через зловживання механізмами демократії, авторитарного правління».

Для теперішнього польського уряду зміни в конституції це один зі шляхів до такої системи, де буде вже просто неможливо втратити владу. Ми в Україні (принаймні дехто з нас) ще пам’ятаємо, як це робив через свій Конституційний суд Янукович. У польської влади підхід аналогічний, але для досягнення мети вона мусить суттєво змінити склад аналогічного органу (польського Конституційного трибуналу), наповнивши його своїми людьми. От навколо цієї процедури й точаться головні баталії. Й цілком недаремно – уроки Януковича можуть бути вартісними не тільки для його колеґ-узурпаторів, але й для громадянського суспільства, яке їм протистоїть.

Тож свою першу велику протестну акцію KOD анонсує вже на завтра, 12 грудня, перед будинком Конституційного трибуналу у Варшаві. А один із ультранаціоналістичних парламентарів, представник новоспеченої «конституційної більшості», вже анонсує у відповідь появу на тій же площі «активних захисників уряду з патріотичних боївок» і обіцяє, що «в Польщі ніякого Майдану не буде». І це вже не тільки алюзія чи якась антитеза – це вже погроза, причому доволі прозора і пряма.

Саме ця агресивна тональність висловлювань, а ще дедалі брутальніша нетерпимість і недвозначне повернення до цензурних утисків створюють у сьогоднішній Польщі жахливо понуре суспільне тло, на якому відозва засновників KODу звучить аж ніяк не перебільшенням: «Ми готові рішуче й відкрито, на повний голос говорити про порядність, закон і взаємну повагу. Виражати свою думку не тільки вдома чи в Інтернеті, але й на площах і вулицях наших міст та сіл, якщо виникне потреба збиратися там для вираження своїх поглядів і прагнень».

Потреба виникла – і я бажаю ініціаторам потужної й масової маніфестації. При цьому невблаганно тягне повторювати класичне і знову актуальне «За нашу і вашу свободу!».

Їй-богу, дуже не хочеться цю Польщу втратити.