Цього тижня «Репортер» відзначає голову франківської «Молодої Просвіти» Євгенію Бардяк. За принциповість.
Два роки тому Євгенія почала писати блоги про героїв Небесної сотні з Прикарпаття. Публікувала їх на сайті видання «Вікна». А на початку березня цього року випадково натрапила на «Книгу скорботи пам’яті і шани України. Івано-Франківська область. Герої Революції гідності», в якій, на своє здивування, побачила свої тексти, надруковані не тільки без дозволу, а й без авторства. Мало того, один із матеріалів був підписаний чужим іменем.
До друку видання готувала поважна редколегія з посадовців, титулованих журналістів і краєзнавців – на замовлення Івано-Франківської ОДА і за бюджетні гроші. Наклад книги – 500 примірників. Матеріали опрацьовував обласний відділ «Книги Пам’яті України».
«Після того, як побачила ту книгу, зайшла до її авторів в офіс, – говорить Євгенія Бардяк. – Мені відповіли, що в наступному тиражі вони згадають моє прізвище, а з цим вже нічого не зробиш. Обурилась, що мене проігнорували, написала коментар на своїй сторінці у соцмережі Facebook. Друзі з Харківської правозахисної групи запропонували вирішити питання офіційним шляхом. Написати листа з пропозицією вилучити тираж, де є мої твори з порушенням авторського права, та опублікувати публічне вибачення в обласному виданні».
Євгенія отримала відповідь, що тираж вилучати не будуть, що зробили вклейку – мовляв, на таких сторінках текст її авторства. А вибачення опубліковане в газеті «Галичина» від 29 березня. З другої спроби Бардяк знайшла його внизу сторінки дрібним шрифтом. У тексті говорилось не про вибачення за порушення авторського права, а про технічну помилку.
«Це вибачення я повважала за додаткову образу, – говорить Євгенія. – Люди не зрозуміли, в чому суть мого обурення. Після цього вирішила добиватися правди через суд. Вони не питали дозволу в мене, як в автора, чи можна використовувати мої тексти. Це і є порушенням авторського права. Інші видання друкували мої тексти, і я нікому цього не боронила. А тут усе було представлено якось так, що я ніхто. Я ж хочу донести до відповідача, що я – автор, який має права. Тим більше, що для мене ці тексти, то не просто набір букв і розділових знаків – це мої переживання, емоції».
У понеділок, 3 жовтня, відбулося попереднє засідання суду. У позові Євгенія Бардяк вимагає від комунального підприємства «Книга Пам’яті України» припинити поширення книжки, вилучити її з розповсюдження та опублікувати вибачення в комунальних ЗМІ.
Керівник обласної організації «Книга Пам’яті України» Ганна Данилюк-Шекеряк заперечила проти позову та просила суд не зважати. Вона назвала це диявольською помилкою, за її словами, 18 людей із редколегії «ніби засліпило». Ще відповідач підтвердила, що тексти справді вийшли без згоди Євгенії Бардяк – мовляв, вони вже були надруковані, «то думали, проблем не буде».
Ганна Данилюк-Шекеряк наголосила, що тих книжок ніхто не буде вилучати і назвала Євгенію Бардяк «дуже амбітною жінкою» та порадила їй «приборкати свої емоції».
Наступне судове засідання відбудеться 28 листопада.
