Люди

Як воює в батальйоні “Дике Поле” Руслана Гаврилків, колишня заступниця голови Долини

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr

Руслана Гаврилків, колишня заступниця мера Долини, стала бойовою медикинею і керівницею ЦВС (Цивільно-військове співробітництво забезпечує проведення миротворчих заходів в ході війни) у батальйоні “Дике Поле”. Нині вона надає допомогу цивільним особам на прифронтових територіях. Історію Руслани Гаврилків розповідають на сторінці батальйону, пише Репортер.

Руслана Гаврилків колишня заступниця мера Долини

Руслана Гаврилків у мирний час була заступницею міського голови Долини, де займалася розвитком інфраструктури та підтримкою місцевих жителів. Після початку повномасштабної війни Руслана приєдналася до Збройних Сил України як бойова медикиня.

Вона служила в окремому розвідувальному взводі, а згодом очолила групу цивільно-військового співробітництва (ЦВС) у батальйоні “Дике Поле”. Її робота включала евакуацію цивільних осіб з небезпечних зон, допомогу літнім людям та організацію медичної допомоги.

На своїй посаді Руслана Гаврилків їздила на ексгумації, на пошуки тіл зниклих безвісти бійців батальйону, спілкувалася з рідними бійців які загинули. Це дуже непросте завдання, – розповідають у батальйоні.
Також керівниця групи ЦВС організувала всю роботу із цивільним населенням прифронтових територій у зоні відповідальності батальйону: якщо у людей була об’єктивна потреба евакуюватись, хоча заважав банальний страх, Руслана Гаврилків знаходила спосіб вивезти людей
Руслана стала символом надії для мешканців прифронтових територій, завжди готова підтримати тих, хто цього потребує.
Згодом Руслана Гаврилків очолила відділ ЦВС штурмового полку, а потім і корпусу. Вона постійно виїжджала для спілкування з людьми на місцях, підтримувала рідних бійців, які загинули або зникли безвісти. Вона завжди знаходила можливість завезти подарунки дітям, та організовувала евакуацію усім, хто хотів виїхати.
Нині Руслана Гаврилків керує службою ЦВС високого рівня. Але так само організовує допомогу людям біля лінії бойового зіткнення – дітям, літнім людям. Українці на прифронтових територіях завжди знають, що вона допоможе, й розраховують на неї.
Такий шлях під час великої війни обрала українська жінка, яка не бачила іншого вибору крім як залишити мирне життя та встати на захист України. Те що день її народження – той самий що й у Степана Бандери – звісно, це простий збіг. Але він є дуже символічним у цьому випадку. Бо він наче каже про те, що кожен обирає свій шлях, головне – любити Україну та робити усе можливе задля її перемоги, – йдеться в повідомленні батальйону.
Донат
Читайте «Репортер» у  Telegram та Instagram  – лише якісні новини та цікаві статті у вашому телефоні
 

Comments are closed.