Про франківчанку Ілону Мурзову можна сказати назвою відомого фільму з Джесікою Паркер «Я не знаю, як вона це робить». Вона з чоловіком виховує чотирьох доньок і сина, сама вчиться, волонтерить, робить різні соціальні проєкти й допомагає іншим.
То як вона це робить? Розпитував Репортер.
Діти можуть все
Дітей відправила до школи, завезла чоловіка у справах і викроїла годинку для розмови з «Репортером». Розкішна жінка сидить навпроти й легко розказує про свою родину. Ілоні Мурзовій 40 років, вона успішна мама п’ятьох дітей.
Каже, вони з чоловіком Максимом рано створили сім’ю і вже у 18 стали батьками. Велику родину не планували, усміхається, що діти прийшли самі. Старшій доньці Дані 22, вона закінчила ПНУ за фахом «психологія», нині ще вивчає у Києві гештальт-терапію, а також працює у компанії «Брендарі».
18-річна Кароліна готується до вступу в університет, вона реалізовує себе в кулінарії.
Близнючкам Далілі й Домініці по 12 років. Вони грають у баскетбол. Недавно повернулися з чемпіонату України. Їхня команда увійшла у півфінал. Молодший, Данік – цьогоріч піде у перший клас, займається карате.
«Насправді це лише здається, що кількість дітей ускладнює життя мами, – усміхається Ілона. – Що одна, що дві, що більше – процеси ті самі. У мене діти самостійні. Я не бавлюся за них щось робити чи дуже контролювати. Ми проговорюємо якісь деталі, але в більшості вони самі беруть відповідальність за свої хобі, побажання. У мене тоді з’являється простір для себе. Даліла й Домініка, за моїми відчуттями, вже дорослі. Вони їдуть на змагання, і я лиш трохи заглядаю, що вони беруть, бо знаю, що зберуть усе потрібне. У них уже є досвід».
Читайте також: Футбольна рефері Прем’єр-ліги Анастасія Романюк стала “людиною тижня”
За словами Ілони, дітям треба довіряти, вірити, що вони все можуть. «Мені здається, коли батьки готові віддавати, діти раді допомагати і брати відповідальність», – вважає вона.
Зараз Мурзова дублює курс «Радість виховання дітей». Проходила його ще до народження сина. Каже, навчання потрібне, бо це як оновлення на телефоні, що допомагають йому працювати краще.
Читайте: Візок – не вирок. Надія Стефурак із Богородчан не опускає рук і допомагає іншим (ФОТО)
«До речі, там є така хороша річ – про пріоритети. Коли ти живеш по них, то в тебе всі потоки розподіляються правильно, – говорить жінка. – Коли ти ставиш себе на перше місце, потім стосунки з чоловіком і потім інтереси дітей. І це не виглядає так, що на дітей забив і дбаєш про себе. Ні! Воно все гармонійно. Буває таке, що ця ієрархія порушена, й інтереси дітей вище, ніж батьків. Тоді система поставлена навпаки. Є фундамент, основа будинку і дах. І воно має свою почерговість. Звісно, можна перевернути, і буде цікавий будинок, і можна водити туди екскурсії, але для життя там не буде добре. Тому коли я внутрішньо зрозуміла, що в ієрархії на першому місці я, мої нюанси, потім стосунки з чоловіком і потім діти – це інструмент, який допомагає відчувати гармонію і баланс».
Побачення з мамою
У Мурзових є цікава традиція – ходити на побачення з кожною дитиною. Каже, через карантин їх призупинили, але скоро знову відновлять, бо діти вже нагадують.
«Це потрібна річ, бо розумію, наскільки важливо спілкуватися особистісно з кожною дитиною. Це більше здружує, відкриває, – говорить Ілона. – Якщо нема індивідуального спілкування, тісніший зв’язок втрачається. Я за старшими дивлюся. У них уже свій ритм життя, а ти десь так фоном розумієш, що щось пропускаєш».
Тож незабаром знову кожна дитина буде мати свій день, аби піти на побачення з мамою й разом відвідати кіно, театр, якусь подію чи посидіти в кафе.
Читайте: Душа «Букініста». Вже 50 років Богдан Вовчук продає книжки у центрі Франківська (ФОТО)
Ще родина робить тематичні вечори. «Є книжка від українського видавництва про країни, де красиво, в картинках, розписані традиції, страви й таке інше, – розповідає Мурзова. – Наприклад, беремо якусь країну, дивимося ролик, читаємо книжку, готуємо страву. Кілька разів робили, але повністю книжку ще не пройшли».
Спільні перегляди фільмів з меншими дітьми також мають особливий і виховний момент. Мама вибирає фільми про спорт чи якісь такі, що зможуть їх чомусь повчити.
Коли щасливі всі
«Мені хочеться, аби мої діти в першу чергу виросли добрими людьми, – говорить Ілона. – Мені важливі не їхні досягнення, а їхня щирість і бажання бути корисними. Мені подобається, що вони відгукуються на різні наші волонтерські процеси і завжди з нами тусять».
До прикладу, п’ять років поспіль навесні Мурзова організовує у місті фестиваль Аrt-Praktik. Він про особистісний розвиток.
У 2018 році заснувала чудовий проєкт «Stay – онуки». Ідея в тому, що небайдужа людина обирає бабусю або дідуся, які мешкають у геріатричному пансіонаті, і стає для них «названим онуком». Вони щотижня на годинку приходять відвідати бабусь і дідусів, кожен своїх. З ними гуляють, слухають, допомагають. Але поки проєкт заморозили, через карантин.
Читайте: Кришечки, здавайтеся! У Франківську активісти робитимуть з пластику меблі (ФОТО)
Також Мурзови організовують команду на прибирання Вовчинецьких гір. У них і своя немала компанія, але заохочують й інших. Такий ритуал очищення проводять двічі на рік. Будуть збиратися і десь зараз.
«У мене є переконання, що в той день, коли ми прийдемо прибирати гори, а вони будуть чисті – все зміниться й базово буде добре, – вважає Ілона. – Я вірю у зв’язок між чистотою, рівнем життя людини та її задоволеністю тим життям. Хочеш не хочеш, а ми впливаємо на той простір, у якому живемо».
Також Ілона Мурзова ділиться своїми змінами, досвідом, допомагає іншим жінкам ставати щасливішими, здоровішими, а відтак і красивішими.
У липні минулого року вона заснувала новий проєкт. Розказує, що після п’ятої дитини сильно поправилась. Поступово скидала вагу. Розробила систему з правильного харчування, спортивних навантажень. Каже, її мотивують публічні заяви, якісь парі. Про свій шлях схуднення писала у соцмережі. Їй вдалося скинути майже 50 кг.
«Весь шлях, який я пройшла, став моїм досвідом, – розказує Ілона. – За карантин я добрала якісь знання з дієтології та іншого і нині працюю з жінками, що готові повернути собі форму, яка їм подобається. Я не дієтолог і не тренер – я проявляюсь як менторка. Це людина, яка може поділитися досвідом. Моя роль – підтримати. Деколи ми хочемо, але не робимо. А чому? Бо наша підсвідомість усе нове сприймає як небезпеку. Коли немає людини, події чи чогось такого, що тебе мотивує та мобілізує, то ми так і забиваємо на себе. Тому мені приємно бачити зміни у тих жінок, яким я допомагаю. Як вони розквітають. Зараз кайфую від цієї роботи».
Свої сили Ілона відновлює за читанням, ходить пішки по 6-10 км, відвідує йогу, зумбу і бачату. Сміється, що вона щаслива мама, бо не втомлюється.
А ще Мурзова радить всім жінкам полюбити себе і турбуватися про себе.
«Я переконана, якщо з нами все добре, ми щасливі, то світ навколо нас стає енергетично іншим, – каже жінка. – Знаю по собі. В мене є переконання, що ми сюди прийшли навчитися бути щасливими. Бути відповідальними і розуміти, що моє щастя має вплив і на інших людей».
Авторка: Світлана Лелик
Comments are closed.