Відповідей на питання, чому ми любимо, є чимало. Зокрема, доведено, що поява кохання починається ще з очікування. Стан очікування – це вже пошук, а звідти зростає і ймовірність омріяних стосунків.
Далі важливу роль відіграє перше враження. Симпатія, дружба чи закоханість має більше шансів для появи, якщо партнерів поєднує територіальна близькість, часті зустрічі, можливість саморозкриття. Дослідження показують, що навіть в епоху інтернет-комунікації більшість шлюбів утворюється між сусідами, колегами, одногрупниками чи колишніми однокласниками. Тут важливою є частота спілкування, можливість бачити людину в різних ситуаціях, а також почуватись членами однієї соціальної групи. Понад 200 досліджень доказали, що чим більше ми знаємо людину, тим більше шансів для виникнення романтичних стосунків чи симпатії.
На позитивне перше враження суттєво впливає зовнішність. Привабливі люди частіше визнають себе щасливими. Гарну дівчину частіше запрошують на побачення. Проте для юнака цей фактор є менш значущим, ніж ініціативність чи мужній характер. Також відомо, що ми схильні обирати партнерів саме за нашими уявленнями про привабливість. І навіть якщо один із партнерів зовні менш симпатичний, то зазвичай він компенсує це іншими якостями. Тут йдеться і про інтелект, і про соціальний статус.
Та французи кажуть, «з коханням зникає час, а з часом – кохання». Тому науковці шукають відповіді, що ж перетворює закоханість у тривале почуття. Важливу роль тут відіграють взаєморозуміння, підтримка, насолода від стосунків, вміння дорожити.
Марк Твен писав: «Ні один чоловік і ні одна жінка поняття не мають про те, що таке любов, доки вони не проживуть у шлюбі чверть віку». Психологи підтверджують, що у пар, які одружені понад 20 років, у той момент, коли сімейне гніздо порожніє, колишні почуття нерідко повертаються. А в разі передчасної смерті одного з партнерів, навіть у не цілком щасливих подружжях, партнер відчуває біль і втрату більші, ніж очікував. Це пояснюється тривалою історією стосунків, спогадами, які постійно втручаються у сьогодення. Тривалі прив’язаності нечасто обриваються одномоментно.
Здорова приреченість любити характеризується взаємною залежністю. Але залежність буває різною. Здорове кохання приносить радість, закохані почуваються безпечно, гармонійно. Натомість хвороблива залежність часто поєднується із занепокоєнням, ревнощами, сумнівами. У таких стосунках немає рівноправності. Один домінує, інший виконує його примхи, бере на себе відповідальність, прощає приниження.
Є психологічна «група ризику» людей, схильних до хворобливої любовної залежності. Ці люди не здатні або не хочуть приймати самостійні рішення. У стосунках вони часто бояться, що їх покинуть. Зазвичай це буває через брак любові в дитинстві.
Усі ми певною мірою залежні від любові. Якщо ви вже зустріли ту особливу людину, то придивіться, скільки думок, цінностей, звичок, навіть дріб’язкових вподобань вас поєднують. А якщо ви ще в пошуку, то тренуйте здатність любити. Ще древні греки говорили: «Хочеш бути любимим – люби!».
Надія Когутяк,
доцент кафедри педагогічної
та вікової психології ПНУ
