У франківського викладача Фрідріха Кофлера стався крововилив у мозку. Аневризму діагностували надто пізно, багато часу вже втратили. Чоловікові терміново потрібна операція, якщо її не зробити негайно, він помре. Для цього потрібна значна сума – 50 тисяч гривень. Родичі і друзі вже назбирали 20 тисяч. Але на цьому ресурси вичерпані.
Пана Фрідріха знають у місті, він навчив музичній грамоті не одне покоління, його люблять і поважають за порядність. Нині науковцю вже 79 років і тепер він потребує термінової допомоги, пише ГК.
Того дня Фрідріх Іоіловіч якраз збирався зробити рідним сюрприз і приготувати до великоднього столу свою коронну страву – салат «Графський» з чорносливом і картоплею. Син з сім’єю мали прийти в гості. Але раптом сильно загупало в голові. Приляг. Світ поплив перед очима. Ніяк не міг второпати що ж коїться, адже ніякі болячки особливо не турбували. Добре, що встиг викликати швидку допомогу.
Медики вкололи якісь ліки та й поїхали собі, лишивши вхідні двері навстіж. Наступні два тижні чоловік щодня консультувався телефоном із сімейною лікаркою, вона контролювала його прийом таблеток для нормалізації артеріального тиску. А кілька днів тому пана Фрідріха таки госпіталізували – стан став критичним. Лікарі кажуть – чоловікові дуже пощастило, що вижив. Але часу більше нема. «Як виявилося, операція потрібна була ще два тижні тому», – пояснює Юля Дмитрук, лікар-інтерн, волонтерка, яка допомагає пану Фрідріху.
Ще рік тому «Галицький кореспондент» хотів написати про Фрідріха Кофлера в рубриці про цікавих франківців, але чоловік навідріз відмовився – соромився виставляти себе на показ. «А тепер ось життя змусило», – сумно всміхається він.
Чоловік має німецьке коріння, батьки були австро-німцями, але жили в Станиславові. Він народився в історичний день – якраз тоді нацисти напали на СРСР. Фрідріх Іоіловіч мав талант до спорту і музики, але вибрав останнє. Найдужче любив грати на кларнеті і саксофоні, щоправда, в ті часи саксофон вважався якоюсь незрозумілою диковинкою. «А мені подобалося, – усміхається пан Фрідріх. – Я самотужки вчився на ньому грати, багато імпровізував».
Спершу Фрідріх Іоіловіч обіймав посаду старшого викладача духових інструментів у тодішньому Івано-Франківському педагогічному інституті, потім став заступником декана педагогічного факультету, також багато років викладав у Калуському коледжі культури і мистецтв, працював і в обласній філармонії, у складі ансамблю об’їздив майже весь СРСР.
Фрідріх Іоіловіч на пенсії вже 20 років, але каже, що колишніх викладачів не буває, бо бажання вчити інших – це на все життя. До нього частенько заходять у гості колишні студенти – чаю попити, порадитися, хтось повчитися. А коли на душі шкрябає туга, пан Фрідріх береться за кларнет. І стає легше. Досі любить класику і джаз, були часи, що і в філармонію ходив послухати концерти, але на то вже давно бракує грошей.
Каже, що за прожиті роки зробив головний висновок – жити треба за духовними законами. Але варто розуміти, що релігійність і духовність – далеко не одне і те ж, бо ж головною є не форма, а зміст.
«Я зараз готовий до всього, – замислено каже Фрідріх Іоіловіч. – Але ще хочу жити. Думаю, все буде гаразд, мене ж оточують такі добрі люди».
Допомогти Фрідріху Кофлеру зібрати гроші на операцію можна, надіславши кошти на рахунок Ощадбанку 5167 4900 9082 3700 (Юлія Дмитрук, волонтерка, яка підтримує чоловіка).
