У неділю, 2 серпня, на центральній алеї 80 окремої аеромобільної бригади, відкрили пам’ятник десантникам, які загинули у визвольній війні проти російської агресії.
На урочистості прибули голова Львівської ОДА Олег Синютка, голова Львівської обласної ради Петро Колодій, мер Львова Андрій Садовий, представники командування Львівського військового гарнізону та меценати. Освятив церемонію настоятель Львівського гарнізонного храму імені Петра і Павла отець Степан Сус.
До відкриття пам’ятник був вкритий білим куполом парашута, як ангельськими крилами, що дозволяють нашим повітряним бійцям, спускаючись з неба, вступати в бій захищаючи Батьківщину. 90 прізвищ. Скалічених доль. Зруйнованих сімей. Вбитих горем батьків. Дітей, що по волі російських окупантів залишились сиротами. Неймовірно важко бачити сльози рідних і близьких наших героїв, які не здали позицій на Савур Могилі. Коли росіяни зі своєї території підступно і підло накривали вогнем наші позиції. Тоді вони знали, що жоден українець не вистріліть в бік кордону, аби не дати кривавому кремлівському карлику найменшого приводу розпочати третю світову війну. Своїм життям наші бійці обороняли кордони держави. А чого варта лише героїчне утримання Луганського аеропорту?! Коли російські посіпаки, навіть після того, як львівські десантники, виконуючи наказ командування, залишили свої позиції ще тиждень боялись зайти на вже порожню територію. Адже за кожним корчем їм бачилась сувора постать українського повітряного воїна, який несе смерть окупантам України.
Сумним цього разу видалось святкування Дня ВДВ. Але разом з тим і гордим. Адже наші солдати кров’ю і життям, не чекаючи подяк чи нагород довели — Україна буде незалежною. Адже її є кому захистити. І прийде час, діти загиблих героїв приймуть до рук зброю батьків. І жоден бандит, що заходить на нашу землю зі зброєю прикриваючись шовіністичними імперськими ідеями не зможе жити спокійно. А тим, хто зараз носить блакитну тільняшку і берет бажаємо повних куполів!
