Депутат Івано-Франківської обласної ради Юрій Романюк вирішив зробити «подарунок» Коломиї до Дня міста: глуху стіну будинку на розі Валової та Театральної він готує під рекламні щити. При цьому дозволу від міського відділу архітектури він не отримав.
Спочатку Юрій Романюк спробував уникнути розмови із «Репортером», робив вигляд, що не має стосунку до монтажних робіт, та, нарешті, підійшов сам. Розмова виглядала таким чином:
— Чому ви не взяли дозвіл у відділі архітектури?
— Я беру!
— Може, треба було спочатку взяти дозвіл, а тоді вже починати роботи?
— Я для себе взяв таке зобов’язання до Дня міста — зробити фасад. Риштовку замовив, стіну утеплив. Усе за свої кошти…
— Це ви ніби красу навели в місті?
— Звичайно! Тут же була Чечня, 50 років ніхто нічого не робив. Я за свої кошти. Тут до цього висіло п’ять бордів.
— Подивіться, як воно виглядає, по-вашому це гарно?
— Я ж ще нічого не встановив. Це тільки монтажні роботи… До Дня Незалежності ми заберемо риштовку і буде гарний фасад.
— Може, запросимо митців і вони безкоштовно зроблять тут стріт-арт із панорамами старого міста?
— Ви що, не розумієте, шо це приватна ділянка під забудову?
— Забудова тут ні до чого. Стріт-арт — це розмальовування глухої стіни.
— На моїй приватній стіні?! Навіщо мені це? Чому ви раніше не чіплялися до того, що тут було 50 років? Тут же від початку були білборди. Я навіть покажу фотографію, якщо ви не бачили. Ви знаєте, що у мене є план фасаду на цей будинок?
— А можете його показати?
— Я ж вам кажу, він у мене є!
— І це дозволяє вам робити будь-що із цим будинком?
— Ну, ви якась неадекватна! Ви не журналіст. Ви настільки заангажована…
— Я до вас звертаюсь як до людини, яка позиціонує себе як патріот.
— Я маю план фасаду і можу розмальовувати його, роблю це за власної ініціативи, щоб місто було гарне! Якщо вам щось не подобається, це діло смаку.
— Ви ж розумієте, що в історичному центрі міста не можна будувати чи робити, що заманеться?
— А що я роблю?
— Ви готуєте площу під рекламні борди.
— Вони там висіли 15 років. Я їх поновлюю!
— Тобто ви і до цього за них отримували гроші?
— Ні, це не мої були…
— Тобто ви для когось просто так зробили добре?
— Ні, я все то викинув і зробив свої.
— Ви будете на цьому заробляти?
— Я не заробляю. Я кажу, дадуть дозвіл — буду заробляти. Не дадуть — буде інше питання. А чому ви не займаєтесь іншими? У Коломиї — 200 бордів. Займіться ними. Вам треба тільки Романюком зайнятись…
На тому й закінчилося. Але то тільки перша розмова. Більше на цю тему читайте у черговому випуску газети «Репортер».
