Цього тижня 30 дітей, що вимушено знайшли прихисток від війни, у Франківську пішли до школи-табору «Кам’яниця.Вільна». Його ініціатором та співорганізатором є громадська організація «Кам’яниця Австрія», яка виникла для захисту пам’ятки архітектури готелю «Дністер». До них доєдналася Ірина Гищук з проєктом активного відпочинку на природі Дитячі походи GoЙra! А займаються з дітьми досвідчені наставники – Олена Манів, Денис Квасов та Дар’я Горшкова. табір
У програмі – майстеркласи, читання, ігри, прогулянки та екскурсії. А головна мета – повернути дітей до нормального плину життя. Участь – безплатна, форма для реєстрації на табір відкрита досі, пише Репортер.
До теми: Save Ukraine Now: у Франківську влада, бізнес та громада об’єдналися, аби допомогти військовим та переселенцям
До нашої ГО «Кам’яниця Австрія» звернулися міжнародні партнери – американська організація Mercy Corps – «Корпус милосердя» – з пропозицією щось зробити в освітній сфері для дітей, які опинилися тут через війну, – говорить Марта Кондрин, очільниця ГО «Кам’яниця Австрія». – Наразі ми не можемо говорити про архітектуру, але хотіли, щоб організація була активнішою. Тому об’єдналися з ними та GoЙra Іри Гищук і запустили табір. Ми маємо багато спільних компетенцій для втілення цієї ідеї.
До школи-табору приймають дітей віком 6-10 років. Найменшим двом учасницям ще навіть не виповнилося шість. Заняття відбуваються з понеділка по п’ятницю з 9:00 по 15:00. Попередньо планується, що таке навчання триватиме протягом квітня-червня. Відвідування – вільне за попереднім записом. Тобто, батьки приводять дітей за можливістю і за потреби в будь-який момент можуть забрати її.
У нас вільне відвідування. Якщо потрібно, дитину можуть забрати. Спочатку планували, аби група була постійною, але зрозуміли, що в наших умовах це нереально, – розповідає Марта. – Якщо діти зареєстровані на онлайн-навчання, то ми пропонуємо, щоб вони приходили до нас з планшетом і займалися тут. Але багато в кого з дітей їхys школи не відновили навчання, а тут вони не реєструвалися.
Також батьки можуть забрати дитину швидше, аби вона відвідала той чи інший урок. Є дівчинка, яка в п’ятницю вже їде до Києва, і на її місце хтось прийде. Думаю, так ми охопимо набагато більше, ніж 30 дітей. Для деяких батьків, я знаю точно, табір – це можливість знайти роботу, поки дитина тут.
Читайте також: Навчання під час війни. Як у Франківську працює «янгольський» центр (ФОТО)
Якщо звільняється місце, то його займає дитина зі списку очікування. Реєстрація є відкритою постійно. Зареєструватись можна за посиланням або передзвонити за номером: +380670117118 (Ірина).
Участь – безплатна. Дітей забезпечують канцтоварами, здоровими перекусами та обідами. Обідають діти в одній зі шкіл міста.
Півдня діти проводять на сталій локації. У програмі – майстер-класи, читання, малювання, трохи письма. Далі – обід та активності на свіжому повітрі. Весь день з дітьми займаються одразу три наставники. Усі вони через війну нині залишилися без основної роботи – поки не мають можливості працювати.
Дарина Горшкова з Херсону переїхала на Прикарпаття два роки тому, працювала в лижній школі. В Херсоні була тренеркою зі спортивного орієнтування та туризму, тож мала досвід роботи з дітьми. До участі в проєкті доєдналася за рекомендацією знайомої.
Я проводжу розминку вранці, спортивна частина – за мною, але ми одні одним допомагаємо. Моя роль, як і всіх тут, щоб ці заняття проходили. Програма у нас розважальна, схожа на табір. Це трохи різниться від роботи тренера, але ми за кілька днів вже перезнайомилися, звикли та все вдається, – говорить Дар‘я.
Читайте також: Безпека та інтеграція. Як у Франківську 35 ГО об‘єдналися у дієвий волонтерський штаб
Поки розмовляємо, у дітей якраз закінчується перекус – чай, фрукти та печиво. Усі стараються прибрати після себе горнятка та тарілки, хтось хапається за мітлу і змітає крихти. Поки одні наводять лад, інші вже беруться до розваг.
«Ми можемо планувати одне, а дітям в голові – зовсім інше. Ми перший тиждень розпланували, та зрозуміли, що вони дуже скучили за іншими дітьми і ми їм не потрібні, – говорить Ірина Гищук, яка планує програму табору. – Вони дружньо бавляться і практично відсутні якісь дрібні сварки чи шарпання. Головне – дати їм простір і можливість бавитися з іншими дітьми. Ми одразу зрозуміли, що цей перший адаптаційний тиждень таким і буде – їм треба дати набавитися.
Серед планів Ірини – познайомити дітей із Франківськом. Вже домовилися із ляльковим театром, збираються також відвідати бібліотеку, мистецький простір «Підземний перехід Ваґабундо». Днями ходили в «Бастіон».
Мене завжди захоплювало, як діти під свої потреби освоюють міську територію. Площа біля «Бастіону» їм прекрасно підійшла для ігор – там місця багато, речі вони на сцені поскладали, точно як це роблять і місцеві діти, – каже Ірина Гищук. – Їм дуже там сподобалося, бо можна було просто побігати й ніхто на них там нарешті не “шикав”. Тож ми якомога більше активностей плануємо на вулиці. В приміщенні зустрічаємося вранці, проводимо майстерки, читання. Далі – прогулянки. За тривоги переходимо в укриття. Називаємо це не “повітряна тривога”, а “переможна тривога”.
До теми:
З дня на день Ірина Гищук готує запуск ще одного проєкту для дітей. Спільно з ГО “Смарт освіта”, засновниці якої через війну переїхали до Франківська, планують запустити гуртки, які б відвідували місцеві діти й переселенці – 50 на 50. Прагнуть залучити все приватне позашкілля, яке нині залишилося без роботи. Наразі вирішується питання локації.
Діти, граючись на підлозі, тихо заводять «Ще не вмерла України ні слава, ні воля…»
Так, вони постійно співають без будь-якої ініціативи. Увесь час мугикають гімн, коли ми йдемо, коли роблять поробки. Вони гойдаються на гойдалках з вигуками “Украна переможе!”, – каже Ірина. – Це звичайнісінькі діти, але деколи все ж трапляються і флеш-беки. Таке повернення до нормальності їм наразі дуже важливе.
