У вівторок, 30 липня, у підземному переході Ваґабундо зібралися рідні, друзі, знайомі та поціновувачі сучасного мистецтва – на персональну, на жаль посмертну, виставку Остапа Бринського.
Рідні організували виставку в день його народження. Адже сьогодні Остапові мало б виповнитися 37 років. І триватиме вона до 20 серпня. Минулого року 19 серпня Остап Бринський загинув під Бахмутом, пише Репортер.
За словами брата – Тараса Бринського – це ідея їхньої сім’ї – зробити повноцінну персональну виставку й зібрати усі Остапові твори – їх є 23.
Остап цікавився історією мистецтва, цікавився філософією і це його така форма вираження, – говорить про роботи Тарас Бринський. – Вона називається піксель-арт. Це мозаїки, складені пікселями. Він вирізав кожен квадратик із картону, клеїв і робив ці картини.
Виставка називається «Алієнізація свідомості» – з англійської аlien – прибулець. Як розповідає брат, через прибульців Остап хотів донести, що потрібно розширювати свідомість, розширювати свої горизонти.
Не заземлюватися, не бути тваринами, які тільки про земне думають. Прагнути до вищого, до цікавішого життя, – говорить Тарас Бринський. – Він був би в захваті від виставки і тішився б, що людям це подобається.
Тарас розповідає про улюблену братову роботу – це корова й летюча тарілка. Улюблена, бо то бабусина корова, яку Остап з Тарасом пасли у дитинстві.
Батько Остапа художник Богдан Бринський зізнається, що відкриття цієї виставки для нього є й відкриттям творчості сина.
Я не знав, що він робить такі речі, – каже Богдан Бринський. – Остап закінчив філософію у Києво-Могилянській Академії, писав вірші, тексти, але все було інкогніто, приховано. Це не мої пейзажі, а щось зовсім інше – це сучасне мистецтво, яке й мені самому цікаве.
Дружина Остапа Младена Качурець була першою, кому Остап показав свої роботи. Згадує, що якось запросив її у батьківську майстерню «Цмок», мовляв, хоче щось показати, але для інших це великий секрет. То були дві його роботи – «Бендер» і корова.
Мені насправді дуже сподобалось, бо це дійсно було нестандартно й мені було радісно, що, попри те, що він допомагав батькам з виготовленням рам, він знайшов ще також місце для творчості, – говорить дружина. – Він робив картини з тих матеріалів, які залишилися після виготовлення рам та оформлення картин і вишивок. Ми навіть не знаємо, де він знаходив час і коли це робив. Це була якась така магія для нас.
За словами Младени, Остап завжди захоплювався темами різних інопланетних цивілізацій. Передивився багато фільмів 1950-1960-х років. Після його загибелі, вона знайшла записи, в яких чоловік починав робити опис концепції – саме про алієнізацію свідомості. Тому вони так і назвали виставку.
Там йшлося про те, що загалом ми дуже мало інколи можемо розуміти інших людей, – пояснює Младена. – І кожен із нас в певних обставинах для інших є прибульцем. Якраз ця тема була про те, що кожна особистість є загадкова. Ми не знаємо, з ким спілкуємося. Можна інколи подумати, що хтось, хто має іншу позицію, іншу думку, по-іншому дивиться на світ, він є для нас таким чужинцем. Усе своє життя Остап намагався сприймати всіх дуже різних людей. Він їх приймав і досліджував. Намагався побачити в кожній людині якісь сліди позаземних цивілізацій.
На виставці виступав гурт “Пенсія” і виконував улюблені пісні Остапа Бринського. На ударних грала його дружина Младена. Вони мали мрію створити сімейну групу. Остап грав на гітарі і співав, Младена грала на ударних, а їхня донька Софійка – танцювала.
Також цього вечора присутні відкрили Остапа і як режисера. Усі переглядали його короткометражку “Дохтір дивний”.
Авторка: Світлана Лелик
