У п’ятницю, 16 серпня, франківці мали нагоду написати листа політичним в’язням в Криму, а також подивитися виставку фотографій “Крим очима громадянських журналістів: 10 років у неволі”.
48 фото розклали у формі кримськотатарського герба. Кожна фотографія зроблена з великим ризиком. На них задокументовані обшуки, затримання, арешти, судові розправи та інші злочини російських окупантів з початку окупації Криму, пише Репортер.
За словами журналістки з Криму Олександри Єфименко, ця виставка – це роботи її колег – громадянських журналістів, які зараз продовжують працювати в Криму.
З 2015 року, коли утиски й репресії в Криму почали набувати неймовірних масштабів, коли в нас почали з’являтися перші групи політв’язнів – почали працювати громадянські журналісти, – пояснює Олександра Єфименко. – Незалежних журналістів було вкрай мало, ніхто не був готовий їхати в окупацію, працювати там і ризикувати своєю свободою, своїм життям. І тоді люди, які були дотичні до абсолютно інших професій, взяли в руки телефони й камери, взялися виконувати, в тому числі, й нашу роботу.
Олександра Єфименко чотири роки їздила в Крим на судові процеси над політв’язнями й висвітлювала їх. Потім це стало неможливим, і зараз Олександра є голосом усіх тих громадських журналістів з Криму.
Фотовиставкою намагаються об’їздити міста України. Уже показували її в Одесі, тепер Франківську, далі буде Львів, Хмельницький та Дніпро.
Виставка складається з 48 робіт, їхня вага – 280 кг, бо фотографії видрукувані на металевих пластинах.
На фото зафіксовані випадки життя Криму, – розказує Олександра. – Більшість світлин зроблені в оперативному режимі й на телефон. Працювати в Криму зараз навіть з фотоапаратом просто небезпечно. Скоріше за все, ти гарантована отримаєш адміністративну статтю просто тому, що стоїш з фотоапаратом і штативом, наприклад, під судом. Може, погана якість, але ідея цієї виставки не в її естетичній компоненті, а в її історичній необхідності. Тому що на цих світлинах зафіксовані важливі історичні моменти сучасної окупації Кримського півострова. Є декілька світлин, які були зроблені цього року.
Волонтерка Вероніка Нестеренко усіх запрошувала написати кілька слів підтримки для політв’язнів. Це ще одна складова частина фотовиставки.
Можна вибрати листівку й написати на ній комусь зі списку.
У списку є 218 кримських політв’язнів, більшість із них, звичайно, українські татари, – говорить волонтерка. – Ці листи для них – як подих повітря, що про них не забувають, їх пам’ятають. Це давить на росіян тим, що людині пишуть, а відповідно про людину пам’ятають, її не можна вбити.
Передати листівки дуже складно, але вони доходять до адресатів. Сестра Азіза Умерова – Леніє перебуває в СІЗО вже рік і вісім місяців, пів року тому вона написала рідним, що їй пишуть багато людей, зокрема з-за кордону.
Це надзвичайно підтримує її бойовий дух, – каже Азіз. – Це надзвичайно важлива підтримка, особливо для таких політв’язнів, як моя сестра, яка проходить по засекреченій справі. У неї нема можливості спілкуватися з людьми в телефонному режимі або віч-на-віч, тому ці листівки – це єдина можливість для неї отримати інформацію ззовні.
Азіз розказує, що його сестра звичайна цивільна дівчина, їй 25 років. Вона працювала смм-менеджеркою на відомий український бренд жіночого одягу. У Крим Леніє поїхала доглянути за батьком, якому зробили операцію з онкології.
Але їй не судилося доїхати до нього, – каже брат. – На кордоні її затримали. Побачили, що вона народилася в Криму і в 16 років не отримала російський паспорт. Після цього вже почалися більш прискіпливі перевірки, потім сфабрикували справу у шпигунстві. Хоча насправді це є просто політична розправа за непокору, за любов до країни, в якій ти народився, і небажання жити в іншій, неприйняття інших режимів.
Чому листи важливі, розповідає й Олександра Єфименко. За її словами, нещодавно був звільнений Наріман Джелял, який розповів, що, коли готувався до обміну, усе, що він забрав з колонії, – це свої книжки й листи.
Він сказав, що ви можете писати про все, що завгодно – про себе, про виставки, які ви відвідували, про концерти, про свого собаку, – розповідає Олександра. – Наприклад, його друг через російську систему передавання листів, яка діє тільки на території росії й окупованих територіях, надсилав фотографії з кримських гір. Він фотографував Наріману ті місця, де він був. І Нарімав ніби в такий спосіб подорожував разом з ним, тільки перебуваючи в російській неволі.
Довідково: За десять років окупації Криму незаконних ув’язнень зазнав щонайменше 21 журналіст, сотні зазнали різного роду переслідувань. Протягом 2022-2023 років Центром прав людини ZMINA були зафіксовані 162 випадки атак проти професійних ЗМІ та громадянських журналістів. Найпоширенішими методами атак на журналістів в окупації є погрози, обшуки, затримання, адміністративні та кримінальні провадження.
Після 24 лютого 2022 року громадяни України, які проживають в окупованому Криму, все активніше почали показувати свою волю до спротиву, попри роки залякувань, а також інформаційну блокаду, через яку неможливо було дізнатись про всі ті звірства, що вчиняли росіяни на материковій частині України під час повномасштабного вторгнення.
За даними Представництва Президента України в АР Крим, станом на сьогодні 218 людей незаконно ув’язнені в окупованому Криму, 133 з них – кримські татари. Більшість були переміщені до колоній і в’язниць на територію росії. Статистика щодо політв’язнів говорить, що левова частка незаконних кримінальних переслідувань стосується представників саме кримськотатарського народу.
Авторка: Світлана Лелик
Comments are closed.