У Франківську відбулася презентація проекту Eco City — першої встановленої у місті системи моніторингу якості повітря. Це екологічний проект команди дітей, які займаються робототехнікою.
Тож чим ми дихаємо і чому це хвилює школярів, як у Франківську розвивають робототехніку та навіщо підвищувати рівень технічної грамотності — розказує «Репортер». діти
Навчити 1000 дітей Arduino
Щоб зрозуміти, як і звідки з’явилося Eco City, зазирнемо трішки в теорію та недалеку історію. Отож Arduino — це платформа з відкритим вихідним кодом для побудови простих систем автоматики й робототехніки. Їх використовують для аматорського конструювання.
Arduino-робототехніка для школярів у Франківську почалася декілька років тому із безплатних гуртків у лабораторії інтернет-магазину BeeGreen. Згодом керівник магазину Олексій Трелевський та Олександр Аронець, керівник гуртка з Arduino-робототехніки Міського центру науково-технічної творчості учнівської молоді, об’єднали зусилля — так з’явився проект «Навчимо 1000 дітей Arduino робототехніки в школах м. Івано-Франківськ», була започаткована Спільнота юних Arduino-робототехніків Франківська.
Проект має декілька складових. Це розроблення навчально-методичного комплексу, навчання для вчителів із викладання Arduino-робототехніки, створення безплатних дитячих гуртків у школах. У школи безплатно передають ПЗ, посібники й набори для гурткової роботи. Також видали спеціальний посібник, адже явно бракує україномовних методичних матеріалів. Його видання стало можливе завдяки ґрантовій підтримці від Urban Space 100, «Міських Ґрантів» від платформи «Тепле Місто».
Як масштабується проект
Автором посібника «Arduino для початківців» — у цьому напрямі першої в Україні навчальної книжки для гурткової роботи у школах і позашкільних освітніх закладах — є Олександр Аронець. В основі видання — авторська навчальна програма, затверджена й рекомендована Івано-Франківським ІПДО. Це книжка-помічник для дітей у вивченні основ електроніки, програмування і конструювання на основі Arduino.
— На цей момент майже в 10-ти школах міста відкрито гуртки з Arduino-робототехніки. Тут треба завдячувати плідній співпраці освітян, зокрема Олександра Аронця як автора навчальної програми і книжки, також бізнесу, який фінансово підтримав проект (це «Мікрол», Royal-Hamburger, Agrocom, GreenLine, BeeGreen, ІТ-кластер, у МЦНТТУМ). Це також внесок деяких містян-меценатів: це Роман Куриляк, Роман Свягла, Василина Шевадуцька. Плюс ґранти від Urban Space 100, «Теплого Міста», ґрантовий супровід від Громадського центру «Еталон». Була підтримка і з боку міської адміністрації — освітнього департаменту, мера. Завдяки всесторонньому сприянню проект вдається і масштабується, — зазначає Олексій Трелевський.
Як діти створюють Eco City
Однією зі складових розвитку Arduino-робототехніки став проект Eco City. Його реалізовує група дітей, які займаються Arduino-робототехнікою вже по декілька років.
— Влітку ми взяли участь у підлітковому хакатоні і в нас з’явилася ідея створити проект — саме екологічний, бо це дуже актуально. Ми тоді розробили повний концепт проекту. І хоч на хакатоні не перемогли, але вирішили довершити проект самі. Дізналися про аналоги у світі: вони, звичайно, є, насамперед у розвинених країнах (Китай, США, Європа), на схожі проекти передбачено фінансування, ними займаються спеціалізовані організації. В Україні ж чогось схожого не було, — каже дев’ятикласник Дмитро Обухов, який в EcoCity займається програмною частиною.
Крім Дмитра, в команді EcoCity також Андрій Крохмалюк і Богдан Фіцак — відповідають за «залізо», тобто конструювання і монтаж пристроїв, та Володя і Мар’ян Врюкали — за ними мобільний додаток на Android. Попереду в них — навчання зі створення додатків від представників Yellow Leaf Technologies. Ця комп’ютерна компанія, співзасновниками якої є Богдан Шуляр і Роман Красняк, розробила й підтримує сайт Спільноти юних Arduino-робототехніків, долучається й до Eco City.
Проект став можливий завдяки ґранту від Urban Space 100 (19 777 грн). Він покриє витрати на виготовлення пристрою для контролю параметрів якості повітря, навчання дітей основам створення мобільних додатків, розробку такого додатка в рамках проекту, розробку дітьми прототипів пристроїв визначення якості повітря, швидкості та напрямку вітру з метою встановлення джерела забруднення повітря за домогою технологій 3D-друку та Arduino.
Дивимося, чим ми дихаємо
У процесі роботи хлопці створили кілька моделей, змінювали їх, тестували, бо непросто «змусити все працювати разом стабільно, довго, без збоїв». Як працює така станція моніторингу? Повітря просвічується лазерним модулем — спеціальні давачі дозволяють фіксувати різні параметри повітря, як температура, вологість, тиск, рівень шуму, концентрація мікрочастинок у повітрі в на 1 м³. Пристрій підключено до інтернет-мережі, тож отримані дані відправляються на сервер та доступні для кожного: щоб дізнатися про актуальний стан повітря, треба зайти на сайт Free Arduino.
Перший пристрій у рамках Eco City встановлений на фасаді Urban Space 100. Упродовж січня 2019 року у Франківську з’явиться ще чотири станції моніторингу — у центральній частині міста, на зупинках громадського транспорту, і на Каскаді, що дозволить порівняти ситуацію у спальному районі та в середмісті.
Найцікавішими для містян, очевидно, є показники концентрації мікрочастинок — дуже дрібних PM2,5 (від 10 нм до 2,5 мкм) і крупніших PM10. І ті, й інші негативно впливають на людський організм. Але якщо крупніші наша слизова здатна затримувати, то від «PM2,5» — захисту немає: вдихаємо їх, вони потрапляють у кров — і спричиняють серйозні захворювання, скажімо, серцево-судинної, нервової системи, раку.
Цими вихідними у Франківську був зафіксований пік забруднення (було холодно — активно працювали котельні, плюс активний автотрафік) — показники перевищували норму. Такі дані трохи вищі, ніж середній показник у Європі (де теж домінує відносне забруднення). До слова, франківці хочуть «під’єднатися» s до загальноєвропейської карти моніторингу стану повітря.
«Навіщо ми це робимо?»
Якщо для дітей заняття з робототехніки — це можливість працювати з досвідченими наставниками, ділитись знаннями й ідеями, то для компаній — спосіб профорієнтації і ще, ймовірно, втілення соціальної місії. Тим часом Олександр Аронець говорить про перші кроки до «розумного міста» та популяризацію технічного знання:
— На фізику й технічні дисципліни загалом вступає найменше абітурієнтів. Тим часом останні дослідження з розвитку суспільства засвідчують: є тенденція швидкої роботизацій, автоматизації, розвитку й застосування технологій у всіх сферах життя, починаючи від побуту й закінчуючи дослідженнями космосу. І це стосується чи не всіх галузей, навіть, здавалось би, нетехнологічних, як журналістика та інші, де використовуються технічні пристрої й технології, чи агросектор, для якого актуальними стають нанотехнології, мікробіологія, біоелектроніка. До 2022 року більшість спеціалістів мають перекваліфікуватися, зокрема навчитися працювати з передовими технологіями. Без цього Україна може опинитися серед держав, які лише постачатимуть робочу силу. Цього абсолютно не хочеться, — а хочеться, щоб ми сіли у човен Четвертої науково-технічної революції і щоб наші діти були пристосовані до змін. Тому ми працюємо в цьому напрямі. Якщо не будемо давати технічні набори (назвемо це медпрепаратами), проводити навчання дітей (це як профілактика), готувати вчителів (як лікарів), то матимемо вже не епідемію, а пандемію технічної безграмотності. Завдання освіти: гуманно ставитися до дітей, які обирають технічні напрями й хочуть розвиватись у цьому напрямі. Тому наші гуртки безплатні: нині не кожна сім’я із середнім достатком може забезпечити такі заняття, а це означає, що дитина не зможе займатися тим, чим хотіла б. Сподіваємося, наша діяльність допоможе підняти престижність технічних спеціальностей.
Із переліком шкіл та гімназій, де майбутні інженери можуть вивчати робототехніку, можна ознайомитися тут.
Читайте «Репортер» у Telegram – лише якісні новини та цікаві статті у вашому телефоні
Comments are closed.