Тарас Прохасько: Не бери більше, ніж даєш

Пропонуємо свіжу публікацію франківського письменника Тараса Прохаська на порталі Збруч.

Мені не подобається, коли мат стає несучою конструкцію сказаного, бо це веде до зубожіння мовлення. Але подобається, коли доречно вживаються певні матовокореневі слова-поняття, бо це може збагатити мовлення доданою ясністю.

Ситуація була власне такою, що треба було говорити максимально ясно. І ми так поговорили. Та все ж у записі нашого діалогу я буду користуватися евфемізмами, розуміючи, що втрачаю можливість передати висоту інтелектуальної напруги.

Інтелектуал запропонував тест. Щоб швидко і згрубша зрозуміти, з ким він має справу. Що тобі ближче з таких стратегій щодо світу? Перше – відмахатися від світу. Друге – домахатися до світу. Третє – вграти світ. Четверте – намахати світ. Я відповів, що відмахатися. Хоч встиг подумати, що домахатися теж іноді хочеться, але це та темна моя сторона, яку я ж прагну намахати. Зрозуміло, виснував інтелектуал, ти – криптобуддист. Бо виявилося, що у цьому тесті перше означало буддизм, друге – християнство, третє – іслам, а четверте – юдаїзм.

За своєю поганою звичкою – хоч цього було зовсім непотрібно – я почав щось пояснювати. Що я насправді християнин. Що у християнстві я знайшов все те, про що вчать буддисти. Що я навіть католик. І пам’ятаю про Новосельського, який перейшов у православ’я, бо вважав, що католики, бажаючи щось робити, аби світ став кращим, таким чином відтягують кінець світу, суперечачи Божій волі…

Я говорив поспішно, вишукано, рвано, емоційно, постійно якаючи і вимовляючи слово Бог з великої букви. Виклав кілька важливих тез. Сказав, що той його тест штучно обмежений. Бо мені, скажімо, найбільше подобається просто гратися. У сенсі перебувати у світі? – запитав інтелектуал. Ну, так. Перебувати і пробувати без жодних сенсів. Перебування – вже сенс. А далі сказав, чого мені бракує у всіх цих світових релігіях. Мені бракує, грубо кажучи, екологічного світогляду, поєднання ноосфери з біосферою. Визнання того, що біосфера впливає на ноосферу так само, як сама від неї залежить.

Що життя, до того ж будь-яке життя, є думкою, сукупністю думок. А тому у ноосфері – там де живуть думки і ідеї – стає все менш затишно, спокійно, просторо і плідно. Бо весь біль і нечистоти, які множаться у біосфері, стають субстратом ноосфери. Отруєна болем живих істот сфера мислення не може очиститися настільки, щоби виділяти достатню масу думок, які би нейтралізували біль і навели прозорість. Сказав йому, що через ігнорування болю, який люди роблять іншим істотам, сфера думок виснажується і перестає бути поживною. Відповідно перетворюючи харч і воду на отруту. Радість на недугу. Тому всіх так мкне. Мкне і мислячих, і не мислячих… Я цілковито заплутався і чомусь закінчив тим, що можливо, українцям так все традиційно зле йде тому, що вони досить погано ставляться до своїх псів. І псячі думки-болі перемішуються з колективними людськими, не даючи пробути у світі з миром.

Тоді інтелектуал – як пишуть белетристи – лагідно посміхнувся. І відкрив велику таємницю. Він сказав, що спеціально для тих, хто хоче перебувати у світі, добре пробути у ньому, для підтримки і збереження їхнього пробування існує сім простих правил. І написав на папірчику: перше правило – без хирні, друге правило – без брехні, третє правило – без вимахування, четверте правило – без напрягу, п’яте правило – без поспіху, шосте правило – без виправлень, пояснень і справдовувань. Ці правила постійні. А сьоме правило треба не лінуватися самому собі придумувати кожного дня. Воно діє лише один день і щодня змінюється. На той день, коли відбувалася наша інтелектуальна бесіда, він собі встановив таке: не бери більше, ніж даєш.