У деяких пристойних домах доводиться пити чай з чистих порцелянових горняток, які всередині аж коричневі від усіх попередніх якісних чаїв, які у них наливали. Натомість моя напарниця у барі передовсім шурувала содою дно кожної філіжанки, яка стояла на тарілочці, де збиралися краплі кави або чаю. Не могла інакше, вважаючи, що якраз невидима сторона денця має бути бездоганно білою, пише Тарас Прохасько у своїй черговій колонці на порталі Збруч.
Так само старший прапорщик У., перевіряючи вранці нічне прибирання казарми, дивився не на підлогу, а запихав пальці за дерев’яні панелі на стінах коридору і майже завжди знаходив там якщо не сміття, то принаймні порохи. Між іншим, туди дуже часто зовсім ненавмисно запихав погашені недопалки або папірчики від м’ятних цукорків прапорщик Х., який навіть на автономних радіо сеансах у лісах не тільки щодня прав у гарячій воді свої труси і майку, але й прасував їх, скроплюючи офіцерським одеколоном.
Наша сусідка Раїса Петровна шаліла, дотримуючись правил гігієни, яких ще у ранньому дитинстві перед першою світовою набралася від свого дяді-фелшера. Два рази в тиждень – один з них обов’язково припадав на неділю – вона довго тріпала усі хідники та інші підстилки, її лазничка завжди пахла хлоркою, у нас вона ніколи не торкалася клямок, чекаючи, поки їй відкриють двері. Але, приносячи якусь городину, не миту і з грудками землі, без жодного злого умислу клала її на кухонний стіл, просто поміж тарелями, з яких ми їли обід. Вона йшла, не торкаючись своїми чистими руками нашої інфекційної клямки, і мама починала протирати стіл спиртом, а начиння виварювати у окропі з додатком соди.
До теми: Тарас Прохасько: Остання крапля
Я знаю людей, які мають понищені руки від регулярного миття, але днями не міняють шкарпеток, які здобули алергію від надмірного використання прального порошку, але щохвилинно витирають ніс долонею, які не торкаються тварин, але можуть витирати масні пальці об штани. Страшенно поширеними є також мирне співіснування блискучої вітальні і запущеного туалету, наґлянсовані мешти і поскладане у мушлі брудне начиння, дезінфекційних засобів на родинному пікніку серед куп сміття на березі річки…
Таких тонкощів і особливостей настільки багато, що варто говорити про те, що загальне визначення «чистість» або «чистолюбивість» чи «акуратність» попросту нічого не означає. У цій царині практично не буває універсальності і рівноваги. Переважно кожен має свій індивідуальний набір того, про чистоту чого дбає. Переважно у деяких видах очищення і вичищення кожен так само перебільшує, як на інші не зважає.
Цей набір залежить від всієї попередньої послідовності вражень і знань, починаючи від темпераменту, пренатального досвіду, родинних моделей і закінчуючи вродженими і виробленими властивостями розуму, який, зрештою, так само не може бути різностороннім і всеохопним.
Мало хто здатний жити настільки усвідомлено, щоби раціонально підтримувати чистоту у всіх відношеннях. Здається, що чистолюбство взагалі тримається не на тому, чого хочеш досягнути, а на тому, чого не можеш витримати. Тобто на страхові чогось, що тебе тривожить. Тим часом занечищеності, яка не межує з фобією, можеш навіть не зауважувати.
І це стосується не тільки поверхонь і матеріалів. Принципи гігієни однаково поширюються на мовлення, поведінку, вчинки, стосунки, думки і філософствування.
Найважливішим у цьому всьому є здатність розглядати власну і чужу чистоту як проявник, як модель до усвідомлення неможливості повного порозуміння, до прийняття того, що манера поведінки залежить передовсім від пережитих емоцій, а не доступних знань. І розуміння того, що при найбільшому старанні у тебе є безліч брудних деталей, а у того, хто тобі здається брудасом, обов’язково заховане щось бездоганно чисте.
Щоправда колись Серж Ґензбур, бажаючи хоч трохи порятувати від себе жінок, які його прагнули, перестав голити щетину, чистити зуби і черевики, мити голову і чистити нігті, прасувати сорочки. І нічого з того не вийшло, тобто, стало ще гірше, тобто, аж тоді він перетворився на секс-ідола. Ніколи з таким не вгадаєш.
