Люди

«Свині краще їдять» – прикордонник з Прикарпаття про полон в Оленівці

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr

Уродженець Івано-Франківщини Олександр Морський присвятив служінню Батьківщині понад 26 років. Після закінчення у 1998 році навчального закладу у Севастополі він став морським прикордонником – спочатку в Одесі, а у 2000-му році продовжив службу в Маріуполі.

Там він зустрів майбутню дружину. Звільнився в запас у званні капітана ІІ рангу в 2019-му році. А 24 лютого минулого року знову одягнув однострій, пише Репортер з посиланням на пресслужбу Західного регіонального управління Держприкордонслужби України .

Олександр Морський
Олександр Морський

«Я ще знаходився дома коли подзвонила сестра і сказала, що почалося вторгнення. Ми спочатку не повірили, але увімкнули телевізор і побачили, що дійсно так і є. Важко було в це вірити…» – розповідає чоловік.

Після того як відмітився у «воєнкоматі», одразу поїхав до свого загону морської охорони. Вихід у море уже був заблокований ворожими кораблями.

«Ми зайняли оборону в порту Маріуполя щоб не дати можливості ворогу туди зайти і висадити там десант. Крім того, наш підрозділ брав участь і в обороні міста. Безпосередньо в порту я знаходився десь до 17 березня. Потім постала потреба надавати допомогу на інших ділянках, тому з групою побратимів ми вибули на «Азовсталь», де я і залишився. Там потрібна була людина, яка вміла управляти катером, оскільки на той час сухопутне з’єднання вже було відсутнє. Необхідна була комунікація з «Азовсталлю», так як там знаходилися основна база» – пригадує Олександр Морський.

Він перевозив особовий склад зі спорядженням, боєприпаси, поранених побратимів. Іноді й цивільних, що не встигли виїхати з міста, яке ворог нещадно зрівнював із землею.

«Нас було дві групи. Працювали 10 днів по 12 годин – із 17-го до 27-го березня. Усе запам’ятати було просто неможливо. Не розпитував хто і як був поранений, оскільки час був дорогий для того, щоб врятувати життя людей. Під час чергового рейсу у наш катер влучила ракета. Я отримав поранення, втратив руку і, на жаль, на цьому закінчилася моя місія. Тоді загинули 4 військовослужбовці, серед яких і мій побратим Володимир. З Божою допомогою вдалося врятуватися. Мабуть, шолом і бронежилет також свою роль відіграли» – зазначає він.

Ліву руку, яка була розтрощена до ліктя, ампутували у шпиталі на «Азовсталі». Після виходу звідти був полон у сумнозвісній колонії в Оленівці.

«Наскільки я зрозумів, її готували взагалі до знесення – були демонтовані всі комунікації, побиті вікна, побиті двері, багато сміття. Як харчували? Свині краще їдять. Каша вперемішку з якоюсь рибою старою, квашена капуста, яку важко було назвати такою. З тієї капусти варили так звані щі … Вдавалися до психологічного тиску, намагалися вербувати. Пропонували записати відео із закликом до Збройних Сили здаватися в обмін на гарантії, що я залишуся жити в Маріуполі і ніхто мене не чіпатиме. Я сказав, що в їхній країні жити не зможу» – каже герой.

Періодично з колонії в Оленівці полонених вивозили по інших місцях утримання. Менше людей – легше контролювати. Одного дня зрадник, який перейшов на бік окупантів у 2014-му році і охороняв українських бранців, повідомив, що їх повезуть на обмін.

«Перший раз ми, в готовності до обміну, просиділи в окремому приміщенні усю ніч, але нас так нікуди не повезли. А вдруге нас зібрали вже 29-го червня. Спочатку прибули у Донецьк, а звідти вирушили до Василівки» – згадує офіцер.

Увесь цей час дружина Олександра перебувала у Маріуполі, оскільки змушена була доглядати хвору маму. І усі три місяці – від поранення і до звільнення чоловіка з полону – вона не чула його голосу і не знала його долі…

Наразі він проходить службу на Львівщині. Тут йому надали нову службову квартиру. А кілька тижнів тому чоловік отримав механічний протез. Олександр вчиться ним керувати, проте зазначає, що з достатніми навичками можна підіймати і переносити певні предмети.

Олександр Морський після полону та поранення

«Певний час доведеться використовувати такий, у майбутньому розраховую отримати біонічний. Намагаюся жити повноцінним життям, принципово усе стараюся робити самостійно» – зазначає він.

За свої героїчні дії Олександр був удостоєний ордену «За мужність» ІІІ ступень, який днями йому вручив виконувач обов’язків міністра внутрішніх справ України Ігор Клименко.

Олександр Морський отримав орден "За мужність"

Донат
Читайте «Репортер» у  Telegram та Instagram  – лише якісні новини та цікаві статті у вашому телефоні
 

Comments are closed.