Волонтер Іван Юряк з Верховини та капелан Василь Довганюк із Коломиї кілька днів тому повернулися з чергової поїздки на передову. Везли військовим подарунки від Миколая.
Зараз знову будуть збиратися – уже з колядою, пише Репортер.
Миколай передав
«Вже знову назбирано дві-три тонни всього необхідного, – каже капелан Василь Довганюк. – Нема часу вдома відпочивати, треба їхати знову, бо хлопці просять».
Розповідає, що рушатиме на передову вже 1 січня, там і святкуватиме Різдво. Так робить уже четвертий рік поспіль.
«Йдуть свята, всі рідні, друзі вдома святкують, а вони на передовій, і це їх трохи засмучує, – говорить капелан. – Їдемо, аби хоч якось розрадити, привезти наших пампушків, добре слово, коляду. Аби хлопці теж відчули той духовний захист. Вони не раз кажуть: не треба нам тої їди, просто посидьте з нами, поговоріть. Більше чогось хочеться на свята до них».
Довганюк каже, кожне Різдво на передовій вражає. «Найбільше, певно, запам’яталась Врубівка 2015 року, – пригадує духівник. – Уявіть бліндаж, стіл, а на ньому 12 страв. Усі сам зготував Олег Туєшин з Надвірнянського району. Хлопці допомагали, вчились коло нього, бо там переважно усі східняки. Я дивувався, як вони ту рибу чистили, те все варили».
Пригадує, як привіз їм карпатську ялинку, і хлопці прикрашали хто чим мав.
Цього разу до військових Довганюк ходив як святий Миколай. Кожному, кого зустрічав, вручав подарунки по бліндажах, госпіталях.
«Кожному давав і казав: «То святий Миколай передав, – посміхається капелан. – Ви би бачили їхні очі, ті посмішки. Плакали, як ті діти. Там жіночки наші напекли таких тістечок у вигляді ялинки, сніговичка, миколайчика, чобітка. Те все гарно розмалювали, аби солдат взяв у руку й відчув те домашнє тепло. Нижню білизну, шкарпетки, рукавиці шкіряні, балаклави. Так ящик привезли і кажу: «То вам на п’ятьох від Миколая».
Ще розказує, військові просять привозити книги. Мовляв, багато читають релігійних, художніх та історичних книжок.
Книги збирають по Надвірнянському району. Зараз замовили й будуть везти маленькі колядники з захисною плівкою, аби коляда лунала на повну.
До теми: Каплиця їде на схід. Гуцул Василь Германюк везе на передову вже дев’ятий міні-храм (ФОТО)
«Я цієї поїздки 1600 км туди й назад сам їхав за кермом, – говорить Василь Довганюк – Але не чув тої втоми, бо там з хлопцями ніби відродився. Просто їхалося з відчуттям радості та зробленої роботи».
Солдатська кутя
Координатор верховинської самооборони Іван Юряк на схід волонтером їздить від початку війни. Каже, з ліку збився, але певно вже до 30 поїздок можна нарахувати.
Цього разу на сході були два тижні. За цей час об’їздили Станицю Луганську, Сєвєродонецьк, Щастя, Кримське, Золоте, Рубіжне, Попасну на Луганщині, потім поїхали на Донеччину – Бахмут, Покровськ, Мар’їнка, Маріуполь і так виїхали додому.
Гуцули – Іван Юряк, Михайло Кознюк, Мирослав Джуряк, Василь Германюк, Влад Білатчук та Іван Данилюк. В Кримському.
З Верховини військовим привезли домашніх голубців, вареників, книшів та інших смаколиків від Миколая, а ще каплицю. Її поставили на території госпіталю в Сєвєродонецьку й 19 грудня, на Миколая, урочисто освятили.
До теми: Як Василь Кирильчук з Верховини привіз з війни дружину
Звітує, що всім 29 верховинським бійцям віддали адресні пакунки від рідних. Ще зі школи старшокласники написали й передали для дітей зі сходу спеціальні листи, де полишали свої адреси і номери телефонів. Волонтер розказує, така ідея народилась, аби діти між собою спілкувалися та єдналися.
«Ми вже третій рік поспіль будемо їхати на схід з колядою, – каже Іван Юряк. – У нашій гуцульській одежі з бартками ходимо колядувати до хлопців, де покличуть. Людям подобається, слухають захоплено. Багато казали, якби ми раніше так їздили, єдналися, показували свою культуру, то, може, цієї біди б не було».
За словами Юряка, є велика різниця як їхати у звичайні дні, а як перед Великоднем чи особливо Різдвом. «Нам усім хочеться на свята чогось домашнього, доброго, а там у тисячу разів більше, – говорить волонтер. – Простого слова десь з дому. Як приїздимо, бійці довго не відпускають, хочуть, аби більше з ними поспілкуватися. Вони тішаться вже тому, що до них хтось приїхав».
Розказує, що в минулі роки військові десь знаходили деревця сосни та прикрашали ними свої бліндажі, як з паперу вирізали сніжинки.
«Не забуду, минулого року нас запросили заколядувати на пропускному пункті, – пригадує Іван Юряк. – Було може сотня людей, які переходили з одного боку на інший. Ми й заколядували. Одні плакали, інші відверталися. Збоку чуємо, йде бій. Страшно було, але колядуємо».
8 січня їдуть знову. Везтимуть кутю, гриби сушені, мариновані до свят, копчене – усе святкове.
«Але хлопці й там готують кутю самі, – розказує Іван. – Мед мають, горіхи. Ті, що від нас, – знають, як зварити. У Щасті нам хлопці готували таку солдатську кутю! Знаєте, ще смачніша, як вдома».
Читайте «Репортер» у Telegram – лише якісні новини та цікаві статті у вашому телефоні
Comments are closed.