«А нас не зламати і навіть не вбити, тому що відродяться з попелу квіти. Побачиш, утримавши небо у серці, додому прийдуть «Едельвейси».
Так про «едельвейсів» – бійців 10 окремої гірсько-штурмової бригади співає у новому відео відомий український гурт «Kozak System». У мережі відео вже набрало під сотню тисяч переглядів, а пісня стала неофіційним гімном бригади. Слова та музику написав командир взводу – Гліб Бабич, пише “Репортер”.
Повернення «десятки» додому.
Нещодавно з передової до Коломиї, на постійне місце дислокації, повернулися бійці 10 окремої гірсько-штурмової бригади. Зустрічали військових з квітами та сльозами радості. Більше дев’яти місяців «десятка» тримала оборону на передовій – Попасна, Золоте, Гірське, що на Луганщині.
Гліб Бабич (третій зліва) з музикантами «Kozak System»
Серед бійців був і командир взводу вогневої підтримки бригади, 49-річний Гліб Бабич – автор слів і музики до пісні «Подай зброю», яка нині набирає все більшої популярності та стала неофіційним гімном «десятки».
З Бабичем спілкуємося по телефону, бо зараз він у Києві. Поїхав до доньки, а ще владнати деякі справи. Родом він із Миколаєва. Каже, має відпуску 45 днів, а потім знову до Коломиї на бойове злагодження, а там і знову на війну. Це його п’ята ротація. Загалом на передовій уже пробув понад два роки. Каже, піде на шосту ротацію, то замкне коло – три роки безпосередньо на фронті. За цей час був там, де гаряче, – курган Гостра Могила, Золоте, Мар’їнка, Красногорівка, Широкине, Авдіївка, Попасна, Дебальцеве.
Зараз Бабич має найдовшу відпустку за весь час, відколи воює. А на війну він пішов добровольцем ще влітку 2014 року. І контракт підписав – до кінця особливого періоду.
У символіці майже усіх європейських гірських підрозділів є едельвейс
Гліб Бабич має позивний «Лєнтяй». Розповідає, що то ще з молодості, мовляв, таким є його творче псевдо – «Доктор Лєнтяй». До війни займався бізнесом, писав музику, тексти пісень. У Миколаєві організував студію звукозапису, в якій працював з 12 років, там записувалися не лише українські, а й закордонні музиканти.
«Чому творча людина пішла на війну? – перепитує Бабич. – У мене не було іншого шляху. Не було альтернативи йти чи не йти, тобто не було сумнівів і вибору. Все було таким природним процесом».
До речі, зараз у столиці він має кілька творчих зустрічей, бо планує видати збірку віршів. Більшість тих поезій написані на війні. Це буде його перша книжка.
Пісню «Подай зброю» Бабич написав з місяць тому. «Я чотири роки воюю, я частина бригади, частина цієї війни, я знаю про що співаю», – каже він.
Розповідає, що спершу запропонував пісню лідеру гурту «Тартак» Сашку Положинському, але той відповів, що це геть не його стиль, і порадив звернутися до «Kozak System», мовляв, це точно їхнє.
До теми: Вероніка і лист солдату. Школярку з Надвірної шукали цілою Україною
«Передали її хлопцям і наступного дня вони зв’язалися зі мною, що дуже подобається, а наступного ранку я їхав з АТО до столиці в студію на запис, – розповідає Гліб Бабич. – До вечора вже записали. І дійсно – підійшло ідеально».
А далі музиканти приїхали вже до Бабича та «десятки», аби відзняти відео. Знімали в зоні АТО – в районі Попасної та Золотого. Частина зйомок була на самому «нулі» – шахта «Родіна». Також у кліпі використані як бойові, так і полігонні нарізки кадрів. Але під час зйомок усе було спокійно.
«Те, що у кліпі музикантів прикривають з усіх боків – це такий символ, – говорить Бабич. – Кліп починається з дівчинки Наді. Я її називаю – доця. Їй 23 роки, вона снайпер. З неї кліп починається і нею закінчується. Така маленька, тендітна, симпатична – її неможливо було не зняти у кліпі. В чомусь вона теж характеризує цю війну».
До теми: Історії з АТО. Дівчата шнурують берці (ФОТО)
Цікаво, що «Kozak System» записали ще одну пісню командира взводу Бабича. Зараз тривають перемовини на зйомки кліпу.
«Пісня дуже серйозна – «Мольфар». Вона важка, але водночас красива, – каже автор. – Це фактично реквієм. Поки що це таємниця, але пісня дуже добра».
Відколи чоловік на війні – жодного разу сам не музикував. Взимку з 2014-го на 2015 рік від холоду дуже сильно пошкодив голосові зв’язки. Каже, вже після війни підлікує й заспіває. Раніше ж завжди запрошували грати з різними гуртами.
До теми: Нескорені не програють. Двоє прикарпатських атовців змагатимуться за участь у ветеранських Іграх у Сіднеї
«В музиканта ніколи нема проблем, з ким робити музику, – говорить Бабич. – От, у Франківську познайомився з вашим гарним гуртом «КораЛЛі». Обов’язково приїду і щось разом напишемо. Я дуже люблю це місто».
Вірші Гліба Бабича
Тихонько Бог пришел…
Погожий день. На бруствере цветок,
И небо над окопами – шатром.
Тихонько Бог пришел на «передок»,
В тылу оставив колокольный гром.
Едва закончен праздничный обстрел,
И мир неспешно обретает цвет.
Он у тебя спросил –« Братишка, цел»?
И улыбнулся, услыхав ответ.
«Я сяду рядом? Ничего, кури…
Сказать по правде – ладан надоел.
Я без причины. Так, поговорить.
По будням, знаешь, слишком много дел».
А ты ему в ответ – «Христос Воскрес»!
А он – «Я знаю. Справился «на пять».
Но всем, как прежде, хочется чудес,
И ничего не хочется менять.
Грешат, но просят обо всем меня,
А если верят, то не до конца.
И только вы, на линии огня,
Гораздо ближе к замыслу Творца.
Для вас измена – грех, и трусость – грех,
Зато за всех несете общий крест.
Я тоже, как-то, умирал за всех,
Не в самом комфортабельном из мест.
Пробито тело, солнце жгло огнем.
Да что я? Ты все пробовал и сам.
Поэтому, друг-друга мы поймем
Не обращаясь вовсе к чудесам.
Ну, мне пора. Архангелы трубят.
Пора за Свет обоим воевать.
Ты постарайся, береги себя!
Я не всегда сумею прикрывать.
Ты продержись, а там – конец войне,
Где ты не сможешь, там управлюсь я.
Но если край – ты приходи ко мне,
Без церемоний. Все-таки – друзья»!
Он руку на прощание пожал,
Ребятам подмигнул, грехи простил.
А ты его, покуда провожал,
На всякий случай – вслед перекрестил.
Боевые Драконы
Доктор Лентяй -Глеб Бабич
Я цветные картинки вижу еще во сне,
Правда, чаще дорогу, зеленку и террикон.
Но достаточно мига, чтобы восстал во мне,
Пробуждаясь от чуткого сна, боевой Дракон.
Нас учили когда-то верить, прощать, любить.
Мол, защиту – невинным, голодного – накорми.
Но в процессе защиты, многим пришлось убить,
И теперь нам непросто по-прежнему быть людьми.
Смерть под праведным флагом – в армии сил добра,
Называется смертью, как буквы не золоти.
Я смотрю, как в прицел, на того, кем я был вчера.
Мироздание, что-то разладилось по пути?
Лезет ворог лютый, веселый и шебутной,
Захватить, что придется, а прочих – зарыть во рву.
Мироздание, ты назначило нас стеной?
Мироздание, слушай, давай я их всех порву?
Вороненою правдой рушится на врага
Убежденная ярость – драконий клубок огня.
Я пляшу со смертью, но где-то у очага,
Согревается тот, кто не примет назад меня.
Он еще успеет сказать о моей вине,
Но я знаю где правда, поэтому – наплевать.
Мне драконья шкура привычна уже вполне, –
К человеческой коже приходится привыкать.
Я вернусь человеком, выполнив все, что мог.
Обними меня крепче, не бойся, что я в крови.
У драконов – тот же, всегда справедливый Бог.
Боевые драконы, как люди, хотят любви.
А пока – дорога, зеленка и террикон.
Мы работаем смертью, когда развернется бой.
Но во имя жизни, есть правило, как закон –
Боевые Драконы закроют тебя собой.
