Зі сміттям на вулицях, яке нікуди не зникає, стикалися чимало країн. І проблема не лише в тому, що відходи нікому чи нікуди вивозити. Громадське. ТБ. пропонує розглянути досвід трьох країн — Греції, Лівану та Італії — аби зрозуміти, що насправді було причиною сміттєвого колапсу і як його вдалося подолати.
Греція: сортувальники замість прибиральників?
Купи сміття просто зараз заповнюють вулиці грецьких міст. Прибиральники страйкують уже 10-й день — вони протестували під стінами парламенту в Афінах, невдоволені планами уряду не продовжувати короткотермінові робочі контракти в рамках заходів з економії бюджетних коштів.
Уже сім років Греція живе в режимі жорсткої економії, щоби розрахуватися з кредиторами, які врятували країну від банкрутства.
Втілення плану поставить під загрозу існування 10 тисяч робочих місць. Перемовини профспілок із владою тривають, але наразі не дали результатів. Температура в Афінах піднялася до 40 градусів Цельсія. Мешканці скаржаться на сморід і нашестя комах.
Причина грецької сміттєвої кризи — не лише плани уряду скоротити робочі місця. Утилізація відходів у цій країні дуже неефективна — роздільний збір сміття і вторинна переробка непоширені, сміттєзвалища переповнені, ЄС критикує Грецію через наявність незаконних звалищ. Робочі місця, які уряд планує скоротити, можна було би створити шляхом відкриття заводів із переробки сміття.
Ліван: будматеріали зі сміття
У Лівані сміттєва криза виникла наприкінці 2015 року. У липні влада закрила сміттєзвалище Нааме на околиці Бейрута, яке було переповнене — але не надала альтернативи. Відтак пакети з відходами почали накопичуватися на вулицях столиці — уздовж головних проспектів утворилися справжні сміттєві річки. Відходи засмічували ліси та пляжі по всій території Лівану.
Обурені мешканці Бейрута вийшли на акції протесту — до акцій долучилися десятки тисяч людей. Це навіть назвали «сміттєвою революцією». Влада запропонувала тимчасове рішення — знову відкрити переповнене звалище Нааме. Це вирішило проблему рівно на два місяці — потім його довелося закрити через протести мешканців.
Зрештою було вирішено відкрити два нових тимчасових сміттєзвалища, на південній та північній околицях Бейрута. Попри протести, цей план у процесі реалізації — але їхньої потужності вистачить лише на 4 роки. Потім столиця Лівану ризикує знову потонути у смітті.
Проблема існує не лише в місті — Середземне море біля берегів Лівану теж потерпає від надміру відходів. Рівень забруднення вод настільки високий, що це загрожує виживанню морських видів — б’ють на сполох екологи.
Активісти шукають рішення проблеми — як приклад наводять завод із сортування відходів Бейт Мері, де з органічних роблять компост, а неорганічні пресують під дією високої температури та перетворюють на великі пластини — так звані еко-дошки, які можна використовувати в будівництві. Захороняти не доводиться нічого.
Італія: сміття з Неаполя на експорт
В епіцентрі чи не найбільшої сміттєвої кризи міжнародного масштабу опинився Неаполь, вулиці якого заповнювалися сміттям багато разів із 1994 року і дотепер. Частково тому, що на південь Італії звозили сміття з інших регіонів країни.
Надзвичайний стан через надмір відходів місцева влада оголошувала щороку. Для розв’язання проблеми було призначено вісім комісарів і виділено майже 2 мільярди євро.
Утім, результатів це не принесло, і у 2008-му Неаполь буквально потонув у смітті — після того, як влада закрила два переповнені звалища на околицях. Бюджетні кошти, виділені на будівництво сміттєспалювальних заводів і нових звалищ, зникли безслідно. Заводи стояли недобудовані — роботи на частині з них не могли довести до кінця через розслідування щодо зв’язків компаній-забудовників із мафією.
Власне, мафія і є однією з причин сміттєвої кризи в Італії — за підрахунками експертів, вона заробляє близько 6 мільярдів євро на рік завдяки тому, що звозить для захоронення на півдні Італії сміття з усієї країни і навіть з-за кордону. Відходи, часто токсичні, змішують із побутовим сміттям і спалюють просто неба. За останні роки в регіоні Кампанія, центром якого є Неаполь, суттєво зросла захворюваність на рак — у тому числі, серед малих дітей.
Проблему Неаполя вирішило сортування сміття в окремі контейнери, які регулярно вивозять. Тепер половину зібраного сміття переробляють. Частину відходів, які не підлягають вторинному переробленню, спалюють і захоронюють. Решту відправляють морем до Нідерландів — раз на тиждень їх забирає великий корабель-контейнер. Цей спосіб виявився не лише дешевим, а й дозволив уникнути посередництва мафії.
